Дівчата. Емма Клайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ за те, щоб не відставати від нього, коли він, роблячи великі кроки, йшов далеко попереду. Руки моєї матері на моєму гарячому лобі, а тоді страшенна самотність у моїй кімнаті хворого, а мати в іншій частині будинку розмовляє по телефону з кимось, але по голосу я не могла упізнати, з ким саме. Піднос з крекером «Рітц» і охололий курячий суп з локшиною, бліде м’ясо виглядало над шаром жиру. Явно виражена порожнеча, яка сприймалася, навіть дитиною, як щось схоже на смерть.

      Я навіть не задумувалася, що моя мати робить цілими днями. Що вона, мабуть, сиділа в порожній кухні, за столом, який пахнув цвіллю губки, чекаючи на мене, коли я притарабанюся зі школи, а також на прихід батька.

      Мій батько, який цілував її формально, що бентежило нас усіх, який залишав пляшки з-під пива на сходинках, як пастки для ос, і бив себе по голих грудях уранці, щоб мати здорові легені. Він заповзято ставився до своєї зовнішності, високі шкарпетки в рядочок виглядали над його черевиками, він навіть наносив на них сухі кедрові парфуми, які тримав у себе в шухляді. Як він жартома розглядав своє відображення на капоті авто. Я намагалася нагромаджувати те, про що можна було б розповісти йому, подумки перебирала інформацію, отриману за останні дні, яка могла б викликати бодай вогник його зацікавленості. Я ніяк не могла збагнути, аж доки не стала дорослою, як могло бути так, що я знала так багато про нього, коли він, здавалось, про мене не знав нічого. Я знала, що він любив Леонардо да Вінчі, бо той винайшов сонячний двигун і народився в бідній сім’ї. Він міг визначити марку будь-якого автомобіля лише за звуком двигуна і думав, що кожен повинен знати всі назви дерев. Йому подобалося, коли я погоджувалася, що бізнес-школа – це шахрайство, або кивала, коли він казав, що підліток з міста, який намалював на його автомобілі «знаки миру», – зрадник. Якось він сказав, що я маю навчитися грати класичну музику на гітарі, хоч я ніколи не чула, аби він слухав ще бодай якусь музику, окрім ковбойських груп, які вистукували смарагдовими чоботами і співали про жовті троянди. Він уважав, що його зріст був єдиною причиною, яка завадила йому досягти успіху.

      – Роберт Мітчем також низький на зріст, – якось сказав він мені. – Його змушують ставати на ящики з-під апельсинів.

      Як тільки я побачила дівчат, які йшли навпростець парком, вони одразу ж привернули мою увагу. Темноволоса зі своїм супроводом, їхній сміх я сприйняла як докір за свою самотність. Я чекала чогось, навіть не знаючи, чого саме. А тоді це сталося. Швидко, та все ж я побачила це: дівчина з темним волоссям потягнула вниз виріз сукні на частку секунди, виставивши напоказ червоний сосок її оголених грудей. Просто посеред парку, переповненого людьми. Перш ніж я змогла до кінця повірити в це, дівчина смикнула сукню назад. Вони всі сміялися грубо і легковажно; жодна з них навіть не глянула, що на них, можливо, хтось дивиться.

      Дівчата вийшли на алею поруч із рестораном, далі минули гриль. Вправні і спокійні. Я не могла відвести погляду. Найстарша СКАЧАТЬ