Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Оріон Золотий. Театр (збірник) - Іван Драч страница 24

Название: Оріон Золотий. Театр (збірник)

Автор: Іван Драч

Издательство: Фолио

Жанр: Драматургия

Серия:

isbn: 978-966-03-7603-8

isbn:

СКАЧАТЬ життя,

      Хіба не з співчуття активного

      До пригноблених,

      Хіба не з протесту проти принижень людей

      Виріс могутній

      Комуністичний рух?

      Хіба не в цьому, друзі, найвищий прояв

      Морального апофеозу людини?!

      Входить учасник Хору з газетою.

Учасник хору

      Газета «Правда»:

      «Придивіться уважніше, що характеризує стиль роботи директора Павлищанської середньої школи. Педагогічний труд його знайшов визнання в науці, відзначений урядовою нагородою… Свій вплив на педагогічний колектив, на учнів він здійснює як політичний, ідейний наставник, спираючись перш за все на свій моральний авторитет і високу викладацьку майстерність. Особистий приклад – найдієвіший інструмент виховання».

      Ще один учасник Хору – з червоною папкою в руках.

II учасник хору

      «Шановний Вчителю!

      Райком КП України і виконком районної Ради депутатів трудящих палко вітають Вас, відомого педагога і вченого, в день Вашого п’ятдесятиріччя! Вшанування Вашого дня народження майже збігається з присвоєнням Вам високого звання Героя Соціалістичної Праці. Ми гордимося, що Ви, син простого хлібороба, ставши учителем, повсякденно збагачували свої знання теорією марксизму-ленінізму, наполегливо вивчали педагогічну спадщину Коменського і Песталоцці, Ушинського і Макаренка, Калініна і Крупської, самі виросли у видатного вченого-педагога, члена-кореспондента Академії педагогічних наук СРСР, талановито збагачуєте радянську педагогічну науку своїми працями з теорії і практики навчання і комуністичного виховання школярів. За 32 роки Вашого керівництва Павлищанська середня школа перетворилась в педагогічну лабораторію всієї країни. До думки славного Вашого педагогічного колективу, до Вашої думки прислухаються вчителі Болгарії, Польщі, НДР, Куби, Чехословаччини та інших країн народної демократії…»

      Виходить Душа-Хлопець з Хору.

Душа-Хлопець

      Я – Душа-Хлопець,

      Всі в мене – друзі, я у всіх – друг.

      Тому – кум, тому – сват.

      З тим у карти грав,

      Тому – кроля білував,

      Бач, як музика виграє, наче своя.

      А що з Учителем я дружив,

      То це навіть кури павлищанські знають.

      Та він з моїм портфелем

      У сам Київ їздив,

      Це я вам точно говорю!

      Зараз до нього всі туляться,

      Коло зірочки його гріються,

      Вчитель – Герой, «Правда» про нього пише,

      А я згадую, що було

      Двадцять літ назад,

      У сорок восьмому році.

      Переїхав він у Павлищани

      Директорувати у нашу школу.

      Такий нервовий політрук, куди там!

      Хвороба його доконала.

      Дружина його, пам’ятаю,

      В аптеку за ліками подалася,

      В кабінеті нікого, ми вдвох,

      Новий рік гупає за вікном.

      Метнувсь я туди-сюди,

      Плящину приніс, ковбаси,

      А пити йому не можна, бо смерть,

      А тут він виглушив, бачу, стакан,

      Ніколи більше не бачив, щоб пив. Зась!

      Холод. Мороз. Зірки великі,

      Наче сови чи СКАЧАТЬ