Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Оріон Золотий. Театр (збірник) - Іван Драч страница 20

Название: Оріон Золотий. Театр (збірник)

Автор: Іван Драч

Издательство: Фолио

Жанр: Драматургия

Серия:

isbn: 978-966-03-7603-8

isbn:

СКАЧАТЬ життя у неї,

      Але не міг, не зміг створити

      Краси такої дивної?

      Звідкіль така краса?

      І що воно таке – краса?

«Архангел Гавриїл»

      Краса – це любов!

«Бог»

      А що таке любов?

Мар’яна

      Чекай хвилину.

      Архангел Гавриїл повинен

      Казати це із незнанням. Він сам

      Не знає цього почуття. Це так —

      Його відмовка. На питання бога,

      Який доскіпується і страждає.

      А зараз бог підходить до Адама

      І просить його – й забагато гордості

      Ще в цім проханні, адже він – ще Бог.

      «Бог» підходить до «Адама», доторкається до його плеча і зверхньо просить:

«Бог»

      Навчи мене любити, чоловіче.

      «Адам» не бачить «Бога». Він бачить сонце в очах «Єви».

Хор

      Мужчина не відчув святого доторку

      Всесильної господньої десниці —

      Він в сонце Євине дивився.

      А бог був злим, пімстливим дідуганом.

      Він був жорстоким,

      Він кричав з безсилля.

«Бог»

      Ах так, людино!

      Значить, ти не хочеш

      Навчить мене любові?

      Постривай, навіки

      Мене ти згадуватимеш!

      З цієї миті – старій!

      Година кожна у житті

      Вбиває твою молодість і силу

      По крапелині – буде так, і годі!

      Тож перетворюйся в руїну,

      А я прийду

      Десь літ за п’ятдесят

      І подивлюсь,

      Що лишиться в очах твоїх, людино.

      «Бог» з «Архангелом Гавриїлом» виходить. «Адам» одягає собі бороду, «Єва» закутується в хустку – вони знову завмирають в попередній позі. Знову заходить «Бог» з «Архангелом Гавриїлом».

Хор

      І бог прийшов десь літ за п’ятдесят.

«Архангел Гавриїл»

      Дивись: вже не халупа,

      А хата ясноока поміж вишень,

      Де був пустир, який садок веселий,

      Пшениця ген на нивах дозріває,

      Сини орають в полі,

      Пшеницю доньки жнуть,

      Гасають внуки на лугах.

Хор

      Під хатою на призьбі

      Сидять дідусь з бабусею – Адам і Єва —

      І дивляться то на ясний світанок,

      То в очі одне одному.

      І бог в очах побачив,

      Таку красу побачив бог

      В очах і чоловічих, і жіночих,

      Величнішу, ніж досі в них горіла,

      Могутнішу, ніж досі в них палала.

      Побачив не лише Любов,

      А й Вірність запримітив,

      І бог розгнівався,

      Аж руки задрижали.

«Бог»

      Так мало тобі старості, людино!

      То помирай же, помирай у муках,

      Ставай землею,

      Прахом стань і тліном.

      А я прийду невдовзі й подивлюсь,

      В що перетвориться твоє кохання.

      «Бог» виходить. З ним – «Архангел Гавриїл». Щезає і «Єва». «Адам» залишається один. Потім – передня ява.

Хор

      Три літа проминуло —

      Знову бог прийшов з архангелом.

      І бачить бог:

      Сидить СКАЧАТЬ