Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Оріон Золотий. Театр (збірник) - Іван Драч страница 22
Название: Оріон Золотий. Театр (збірник)
Автор: Іван Драч
Издательство: Фолио
Жанр: Драматургия
isbn: 978-966-03-7603-8
isbn:
Підсміювалась навмання…
Я був збісився. За ломаку
Та й ну на неї у атаку.
А там зчепився із дітьми,
Тут жінка бахнула дверми
І ледь ухоркала проклятого —
Боялась дуже за зарплату…
Отож пригнав велосипед
І вже назад ані вперед
Не рушу. Звівся нанівець.
Невже нам з жінкою кінець?
А може, ми ще маєм силу
Підвестися з багна, Учителю?!
Входить молода жіночка, вся – сиропна, щаслива, капелюшок на бочок, під пахвою – купа книжечок.
Я – Палазя Гарбуз. Я заочно
Скінчила вуз. Я приїхала.
Така віхола була. Та це ж Мекка.
Я приїхала дуже здалека.
Я – приїхала.
Я – познайомилась. Я – була.
Тепер розказуватиму для свого села.
Була. Дихала. Руку не митиму —
З ним поручкалась – говоритиму.
Інтелігентні дуже вони. Ерудовані.
Губи в них для жінок зачакловані.
Сісти хотіла на стіл. Коліна виставила.
А вони мене за двері виставили.
Мабуть, жінка дивилась в щілину.
Дуже вчені вони.
Серцем до них – лину, лину, лину!
За нею входить Хор хлопців і дівчат. На грудях у них значки з портретом А. С. Макаренка.
Ми – студенти різних факультетів
Коломенського педінституту Московської
області, члени макаренківської бригади.
За три дні, що ми були в стінах цих,
Взяли ми те, що не спізнати і за роки
Навчання. Скільки лих і лих
Нас обмине! Який у нім глибокий
Заряд добра, любові, чистоти
У намірах створить людину!
О, як сердець дитячих досягти,
Зуміть, як він, бодай наполовину!
За три дні ми спізнали три істини:
А це – Народ. Це – Труд. Це – Хліб.
Священна трійця.
Це не – молитва.
Істини окріп.
Тож повторіть. Не бійтесь.
Повторіться.
Це ж істина – Народ, і Труд, і Хліб.
З Хору виходить жінка.
Я – не студентка вже давно.
Я – завуч п’ятсот тридцять сьомої школи
З Ленінграда,
Ротмістрова Рената Олександрівна.
Я вірю кожному слову в цій школі.
«Волати» треба про неї – не сперечатись,
Не скромно писати
В журналах для адміністрації.
Я – щаслива. Переконалась на практиці —
Виховувати треба добром,
Щирим ставленням до вихованців.
В школі не мусить бути
Жодної краплі брехні і злості,
Гучних непотрібних фраз і наказів.
Лише атмосфера довіри повної
(А в школі я побачила довіру)
Родити може справжню людину,
Що вчиться не для кар’єри майбутньої,
А для створення
Гармонійно розвинутого суспільства.
Спасибі вам, що ви є, Учителю!
Я вірю кожному слову в цій школі.
В таких школах потрібно
Складати СКАЧАТЬ