Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч

Чтение книги онлайн.

      Чи ж битви миру ранами не зяють?

      Чи ж слово не бува лихіше кулі,

      Бо куля з ніг – відразу, а слова

      Живуть отруйно роки і віки…

      Слова – свинець, і золото – слова,

      І ми в словах, і слово в нас затято

      Живе, пече, ми всі – слова, слова…

      Я – син гестапівця. Мене виховували

      У дитбудинку. Мати з сестрою загинули

      При бомбардуванні.

      Батько зараз у – ФРН.

      А тут він панував —

      У вашій школі

      Була ж тюрма для пересильних,

      Він тут ходив, всеможний і нещадний.

      Я чую стогін в кожній цій стіні,

      Дитячий щебет всіх десятиліть

      Не може оцей стогін заглушити!

      Наш час лихий у павутинні цифр…

      Душі не даймо числам цим,

      Душа хай буде пам’ятлива, але чиста…

      Чи ж це можливо поєднати

      І пам’ять отаку лиху, і чистоту душевну?

      У вас, в НДР, згадують часто Брехта:

      «Труднощі гір – вже позаду.

      Тепер починаються

      Труднощі рівнин».

      Та, мабуть, справедливіше

      Ці гори, що минули в минулім,

      Вважати лиш горбами,

      Попереду – ото вже справжні гори!

      Чи ви не альпініст?!

      Звідкіль у вас, Учителю,

      Такий потужний струмінь оптимізму,

      Мені буває лячно за людину,

      А у вас – якась любов глибинна.

      Як ви її навчились? Де і як?

      Навчитись можна всьому:

      Твердості, терпінню, мужності,

      Любові не навчишся, друже.

      Любов повинен дати хтось —

      Мати, батько, вчитель,

      Бабуся, може, хтось живий живому!

      Якийсь заряд – як естафету.

      По ланцюжку століть – одне від одного.

      Яка важезна ноша —

      Любити, співпереживати,

      Співчувати, за когось постраждати!

      Але яка людська – найлюдськіша!

      Мені дали бабуся й мати оцю ношу.

      А я вже все не донесу – отож потроху

      Перекладаю вам на плечі цей тягар,

      Найважчий…

      Може, вдвох піднесете?

      День добрий!

      Це ж який тягар,

      Який ми вдвох зуміємо підняти?

      Це наш секрет із Вальтером,

      Вірніше, ваш із Вальтером…

      Отож про школу й про любов.

      Ми СКАЧАТЬ