Культурология. Дмитро Донцов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ стали знову «лицарськими синами», а навпаки – коли наша «еліта», наша інтелігенція до решти сплебеїзувалася, сфелашилася.

      Побачите, якою облудою є, коли драгоманівці «шанують» Шевченка, який був запереченням, гострим і непримиримим, всякої драгоманівщини.

      У початках XІX віку запанувала в нас «мудрість» смерда, «мудрість» скіфа-орача. Три віки перед тим панувала мудрість не плуга, а заліза, мудрість, так дуже забута соціалістичними смердами нових часів.

      Коли неприятель взяв у полон славного ватажка козацького Нужного – за часів Руїни, – і військовий суд засудив його на шибеницю, то він випрохав собі, щоб його посадили на палю: «такою смертю, – казав, – помер і мій батько»… Де стрінемо тепер подібний шибеничний гумор? Подібну вірність батьківським традиціям?

      Коли сейм затвердив Гадяцьку умову, нобілітовано цілий ряд козаків, один з них, одержавши шляхетство, питався товариша: «А що, чи не стала довша моя тінь від мене, відколи мене зробили шляхтичем?»

      Як сильно різниться оте відношення до чужої ласки і до своєї власної вартості від наставляння многих сучасних демократів, які так радо виводили свій рід від того чи іншого шведського шляхтича, або від гетьмана, або вивозили з України жінок – конче «графинь», «княгинь» або навіть «фрейлін царського двору»…

      Новітні демократи наші хваляться своїм розумом, який протиставляють «анархістичному» почуванню «фашистів» і диких предків. Коли б вони знали, який дурний був їх той «тверезий розум», у порівнянні з геніальним часто інстинктом прадідів! «Розум» їм, наприклад, забороняє симпатизувати з «реакцією», з людьми іншої політичної «віри», навіть тоді, коли це виразно наказує інтерес національної збірноти, до якої належать… Так вони і досі проти «гітлерівської Німеччини», яка нашій національній збірноті нічого злого не зробила.

      Бо це ж було б проти ідеї соціалізму, це ж було б зрадою тої ідеї, хоч може і не зрадою національних інтересів… Як вони нагадують тих «сохлят», з яких кепкував собі автор «Історії Русів», за часів Мазепи, які хоч «дивувалися лагідності шведів» супроти населення, але все ж таки виступали по стороні ката Петра і проти шведів, бо ті «оскверняли середи і п’ятниці м’ясоїдством».

      Чи не подібний «розум» виявляли і виявляють наші радикали і соціалісти, які мимо Сталіна і Лєніна прихиляються до соціалізму, а відвертаються від Гітлера і Японії через те, що ті хоч їм нічого злого не зробили, але зате не шанують серед і п’ятниць соціалістичної віри? З тої православної ревності сміялися мазепинці, наша ж теперішня ортодоксальна соціалістична ревність уходить за щось нормальне. Вона навіть пишається своїм дурнуватим «розумом»!

      Візьмім навіть таку інтимну сторінку старого нашого побуту, як поведення з людьми, «добрий тон», і тут побачимо інакшість в тих часах і в теперішніх. У книзі українського savіor vіvre з перших років по гетьманстві Розумовського читаємо, СКАЧАТЬ