Культурология. Дмитро Донцов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ воюють з «ідолопоклончим культом нації», славлять царицю Катерину, поборюють «інстинкт державного насильства», проповідують «любов до північної Русі» і мудрість смирних індусів; наукою тих, що радять «стати понад усякі обиди і знущання»; які кажуть, що патріотизм має «неприємний для поступовця» присмак, які пропонують знищити, як «реакційну», концепцію боротьби за існування, а запровадити натомість ідею, що з «демократично-прогресивними елементами» інших народів «треба дружити»… Собі ж вистане плекати «літературу, національні пісні, національні гімни, національні обходи, одяг, улюблені краски, потрави і проче». Ковбаса, чарка, гопак і вишивана сорочка – як ознаки правдивого, не хижацького патріотизму.

* * *

      Грушевський радив пробачити більшовикам «не одно з того, що нам боком вилазить», бо були вони «завзяті оборонці трудящого люду»… «Пробачити не одно» – між іншим і пограбовану державну свободу, яка в їх очах була річчю другорядною. А триста літ тому казав проповідник Касіян в промові на похороні Сагайдачного: «Найбільшою річчю між всіма – суджу вольность!» В тім суттєва різниця цих двох родів людей!

      Той самий прихильник татарських людей і «всенації» – соціаліст Григоріїв Наш, пише: «чия земля, того й держава. Тому (під час революції 1917 р. – Д. Д.) українські народні маси йшли не за гуртком консерватистів, що бундючне звали себе «самостійниками»… а йшли за соціалістами». Тому «не цікавилися тим, хто буде на Україні королем, гетьманом, губернатором чи іншим урядовцем – українець, москаль чи німець, а цікавились тим, кому буде належати земля, фабрики і т. п.». Ці слова соціалістичного «вченого» зраджують світогляд найтемнішого неписьменного мужика в найбільш культурно занедбанім селі! І вони є типовими для наших інтелігентських плебеїв! Де ж могли ті «свинопаси» – як їх предків звав Шевченко – тямити, що «не чия земля, того держава», а навпаки, як це показали хоч би більшовики! Де ж могли ті «свинопаси» тямити, що питання, «чия земля» саме залежало від того, чи на Україні сидів «король», взагалі свій володар, чи московський губернатор! Де ж могли сторонники «всенації» і противники «шовінізму» тямити, що питання, «чия буде земля» на Україні, дуже багато залежало саме від того, чи тим «королем», чи «губернатором» в Києві буде «українець, москаль чи німець»!

      Їх космополітична душа приймала навіть татар в історії і більшовиків в сучасності, аби дали трудящому народові «землю», хоч би потім її мали й відібрати.

      У цім цілковитім недооцінюванні політичного моменту лежить типова риса фелахів! Черкасенко лаяв оборонців старої України, козаків, за те, що надаремне «широке море крові розілляли» для глупої химери, замість «довгий спис» перекувати «на рало хлібороба». І яка ж є відмінна від цієї феласької філософія нашого минулого щодо цієї преважної справи! В 1111 році «вложи Бог Володимиру в серце и нача глаголати брату своєму Святополку, понужая єго на погания на весну». Але Святополк був противник імперіалізму і щирий СКАЧАТЬ