Сердечна терапія. Міла Іванцова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ стан (згадаймо морфему «час»!). Цей стан дається ззовні, чи здобувається лишень на якийсь період, на час, на певну частку нашого життя. І говорячи, що якась людина щаслива, мусимо усвідомлювати, що щаслива вона у цю саму мить чи в період, про який йдеться! Народ мудрий. І мудрість свою він зашифрував у словах, засекретивши у них свої багатовікові спостереження. Проти закону природи не підеш. Ви розумієте?

      – І що, людина приречена на тимчасове щастя? − вражено поцікавилася дівчина.

      – Це вже, любонько, наступне питання. А ви мене зупинили задля одного. Я вам на нього відповів. Щастя − то є епізодичне відчуття неймовірної радості, гармонії, задоволення. Але − лише в певний момент людського буття. Бувайте здорові!

      Сказавши це, професор уже давно забутим жестом підняв капелюха, чемно нахилив голову, повернув капелюха на місце і відійшов від прилавку, ніби його там і не було.

      Дівчина з мікрофоном ще якусь мить шукала його очима в людському юрмищі, а потім махнула рукою оператору:

      – Жеко, вимикай! Знято.

      До ятки почали підходити нові покупці, продавчиня взялася нахвалювати товар, опитувачі рушили до загорожі з ялинками, а Олександра знову замислилася. Але невдовзі її вивів із роздумів чоловічий голос:

      – Зважте, будь ласка, пару кілограмів мандаринів та штуки чотири лимонів.

      Олександра здригнулася, підвела погляд на покупця і заклякла. Перед нею стояв лікар Вадим Ігоревич. Вадим.

      Не дочекавшись адекватної реакції на своє прохання, покупець відірвав погляд від фруктів, подивився на жінку, до якої звертався, і теж завмер.

      9

      Антоніна зі спокійною елегантністю ходила залою, тримаючи в руці келих із червоним вином. Інколи вона зупинялася і роздивлялася картини на стінах. Коротко ділилася враженнями з приятелькою Кірою, господинею невеличкого салону з пошиття вечірніх суконь та виготовлення аксесуарів. Вона й запросила Антоніну на передріздвяне відкриття виставки двох французьких митців. Один із авторів презентував київській публіці натюрморти, писані олійними фарбами, другий −

      скульптуру французького авангарду. Їхнє поєднання у спільній експозиції в стінах галереї видавалося дещо дивним, але організатори підвели ідейну базу. Мовляв, усе крутиться навколо споживання їжі − і натюрморти не без того, і чудернацькі скульптури не менш дивним чином дотичні до гурманства, та й фуршет було накрито для гостей славний, тож ідейне коло замкнулося.

      Не сказати, що Антоніна дуже розумілася на різних напрямках мистецтва або мала з чим порівнювати і про що принагідно поговорити, але сторонній погляд навряд чи б це виявив. Трималася вона дуже органічно, подібно до інших іноземних та місцевих гостей церемонії відкриття. Власне, цікавила її не лише виставка, а й обіцяна приятелькою «тусовка», де водяться цікаві чоловіки − і наші, і заїжджі. А ще не могла забути три роки, проведені у Франції, СКАЧАТЬ