Название: Сердечна терапія
Автор: Міла Іванцова
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-966-14-3846-9, 978-966-14-4383-8, 978-966-14-4384-5, 978-966-14-4380-7
isbn:
Викинувши недопалок у сніг, Антоніна розшукала номер Яни в мобільному і зателефонувала. Вибачилася, спитала, як здоров’я, чи можуть вони зустрітися десь у кав’ярні поговорити. Яна сказала, що майже одужала, але виходити на холод їй би не хотілося. Потім, відчувши розгубленість Антоніни, помовчала і запропонувала прийняти її вдома.
7
Яна знітилася, викладаючи на кухні з Антоніниного пакета мандарини, печиво, цукерки та мелену каву, яка миттю наповнила невеличке приміщення п’янким ароматом:
– Ой, та навіщо ж ви стільки всього принесли?! Це ж справжні іменини можна влаштувати! Не треба було!
Антоніна всміхнулася, махнула рукою та мотивувала практично:
– Не напружуйтесь! Поки поговоримо − з’їмо! Я й сама змерзла та давно не їла. А вам після хвороби тим більше не зашкодить.
Спочатку розмова крутилася навколо загальних тем, але Яна, маючи досвід, прекрасно розуміла, що ходять до неї чужі люди не для того, щоб поговорити про погоду, політику чи про її рукоділля. Людям не сиділося вдома наодинці зі своєю пекучою проблемою, їм треба було говорити й говорити, так би мовити, з терапевтичною метою. Це скидалося на те, як при отруєнні організм вибльовує зайве та токсичне, знесилюючи себе, але ж таки очищується. Нелегкі монологи пацієнток теж нерідко скидалися на акти мазохізму, сповідь ходила колом, жінка наче ятрила свої рани, не даючи їм загоїтися, безперервно ставила питання, на які не було відповідей. Принаймні на ту мить не було… Так і Антоніна, яка після кількох загальних фраз несподівано промовила:
– Як ви вважаєте, може, мені теж когось собі завести? Не для життя, а так… для зняття стресу. Звісно, я теж не була святою, Ігор у мене не перший, і, чесно скажу, були в молоді роки і кращі претенденти, та й потім… Навіть коли жили у Франції… Але ж на сьогодні він − мій депозит, я вклала в нього все своє життя… Я твердо вирішила його не відпускати. Він мені винен! Бо за нашими дурними законами він може просто мене списати, як непотріб. Були б ми в Європі − платив би мені аліменти за віддані йому роки життя…
Антоніна крутила в руках пачку з цигарками, але стримувала бажання палити. Вона, здається, зовсім не чекала відповіді від «психолога», а проговорювала вголос те, про що СКАЧАТЬ