Сердечна терапія. Міла Іванцова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ для Вадима у травмпункті якийсь подарунок «від Стасі». А там його розшукають.

      Новий рік наближався. Все як зазвичай: традиційна метушня, підготовка до свята, кульки-гірлянди, ялинкові базари, рекламний ажіотаж: «Свято наближається! Свято наближається!» А ще невід’ємним атрибутом був холод, що за день стояння на ринку пробирав до кісток продавчинь, попри хутряну шапку, теплий светр, пуховик, троє штанів та валянки. Першу зиму Олександра намагалася «тримати фасон», дещо скептично поглядаючи на сусідок, вдягнених, мов капустини, без модних претензій. Вона ніколи не була багатою, не мала дорогих брендових речей, але змолоду навчилася добре шити «легкою рукою», зі смаком та почуттям міри, тому вдягалася і недорого, і гарно. Вже в старших класах її дражнили «Шурка-Шанель». На роботі, у відділі кадрів картонно-паперової фабрики, була взірцем стилю. Так само Олександра чепурила з самого дитинства і Стасю. Вона вважала, що будь-яка жінка може добре виглядати, якщо, звісно, захоче. Тітки, загартовані ринком, цю її рису теж помітили і гигикали між собою, не так зі зла, як іронічно, скільки часу знадобиться, щоб «обтесати» базаром цю провінційну модель.

      Олександра пручалася «професійному напрямку моди» до зими. Але коли легка простуда перейшла в тяжкий бронхіт (при тому, що не було де й відлежатися з розривним кашлем та температурою), тут останні тренди італійської зимової моди поступилися перевіреному одягу північних широт. Виручила її тоді Павлівна, сусідка, що продавала з чоловіком ковбаси та знала сумну історію Олександри та Стасі. Вона забрала її до себе, сказавши, що кімната їхньої доньки вільна, поки та у відрядженні, а переходити бронхіт на ногах − то недовго й до пневмонії, а далі − й до туберкульозу. Олександра відмовлялася, але слово «туберкульоз» прозвучало переконливо-фатально, і вона погодилася. П’ять днів лежала й бухикала в чужій квартирі, варила та пила чай на травах, ковтала пігулки та навіювала собі, що вона здорова, сильна й витривала, що переможе усі недуги. От після цього і почала одягатися «як усі». Але в душі ненавиділа те «капустяне» неповоротке вбрання, а ще так і не пристала на «сугрєв» алкоголем, до якого вже позвикали інші колежанки за роки стояння на базарах та тягання там ящиків. Тривала друга зима. Мало що змінилося в їхньому житті. Але Стася вчилася. І це було головне. А Олександра чекала весни. Чекала її, мов молодий матрос із підводного човна чекає, коли ж завершиться плавання, щоб ступити на суходіл та вдихнути соковитого повітря земної тверді.

      Стася готувалася до новорічного концерту, а на канікули вони з мамою збиралися в рідне містечко до дідуся та бабусі − мама на три новорічні вихідні, а Стася аж на два тижні.

      Олександра сховала руки в рукавичках із обрізаними пальчиками в кишені свого кожуха, потупала ногами і завмерла, дивлячись на те, як навпроти люди вибирали в загорожі ялинки. Мимоволі замислилася про недалеке вже свято, яке тішило можливістю з’їздити додому, побути в сімейному колі з батьками та донькою, СКАЧАТЬ