Сердечна терапія. Міла Іванцова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ (за паспортом Магомет-Муршид Огли), майстер спорту з вільної боротьби, залюбився в неї на диво і його, і її приятелям. Носив за дівчиною сумку, дарував прикраси, пригощав у ресторанах і кнайпах, обіцяв золоті гори, відгородив собою від інших залицяльників, пропонував одружитися, але шансів на це мав небагато. Попри всі його бійцівські якості, Антоніні з ним практично не було про що говорити, а ще вона швидко розгледіла, що менталітет мешканців різних гірських масивів досить-таки відрізняється від звичного для неї. Наші гуцули були їй зрозумілішими, ніж дагестанець Мага, готовий сьогодні носити її на своїх міцних руках, а завтра замкнути вдома за парканом: «Малчі, жєнсчіна!»

      Саме в цей період і були вони знайомі з Романом. Той кидав цікавим оком на Антоніну, бо народна мудрість не бреше: «Гарна дівка, як засватана». Раз Мага ходить біля неї, мов коло скла, то щось таки у ній є! На Романові жарти з приводу суворого бодігарда Антоніна штрикала йому навзаєм якусь відповідну голку і поглядала зверхньо, хоча зростом була і нижча. Знала: лишень ворухни вона пальцем, зроби крок назустріч − і закрутиться між ними щось шалене. Але чи серйозне? Та й не кортіло почуватися однією з довгого списку його перемог. Втримати такого коня на повідку непросто. І чи потрібно мати хлопця, до якого всіх тягне, мов магнітом?

      Роман відучився в інституті на рік раніше, ніж Антоніна, за якоюсь молодіжною програмою їздив до Німеччини, потім пішов угору по комсомольській лінії і зрештою опинився в Москві. Мага ж несподівано повернувся в Дагестан, коли прийшла звістка, що його брат загинув, виконуючи свій «інтернаціональний обов’язок» в Афганістані. І майстер спорту по-чоловічому вирішив підтримати батьків та молодших сестер. Звісно, запропонував Антоніні руку серце і квиток до Махачкали. Звісно, вона відмовилася, залишивши собі на згадку чимало подарованих прикрас та спогади про гарячі любощі. Глибина тілесних стосунків із Магою залишилася таємницею для її оточення, хоча колежанки й перешіптувалися у своїх здогадках, та в душу не лізли − не заведено було тоді обговорювати ці речі вголос, хіба що з найближчими подругами. Але таких Антоніна не мала.

      Чи шкодувала за гарячим хлопцем? Ні. Навіть дивувалася, як-то доля влучно розпорядилася − навіть з’ясовувати стосунки не довелося. Розійшлися їхні шляхи, почуття обов’язку перед родиною переважило, і Мага навіть сам вибачався, від’їжджаючи додому. Хоч і сказав: «Не любиш ти мене. Якби кохала, поїхала б зі мною… А якби я міг залишитися, нікому б не віддав!»

      Антоніна знизала плечима і зітхнула. Хоч сама напевне знала, що довго б не витримала. Тіло грало й бриніло, а голова та серце ніби спостерігали за цим ззовні. Та й перспектив у хлопця було небагато. Хіба що спортивна кар’єра. А то такий непевний шлях, та й нетривалий…

      Мага поїхав. Роман Тарчинський розчинився у Москві. У цього беззаперечно були перспективи. Але сидіти на діжці з порохом і пильнувати його все життя, щоб не зійшов із двору, Антоніну не тішило, хоч і знала, що легко могла би його СКАЧАТЬ