Сердечна терапія. Міла Іванцова
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Сердечна терапія - Міла Іванцова страница 19
Название: Сердечна терапія
Автор: Міла Іванцова
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-966-14-3846-9, 978-966-14-4383-8, 978-966-14-4384-5, 978-966-14-4380-7
isbn:
І раптом жінка полегшено розсміялася, чого за п’ять зустрічей жодного разу не траплялося, аж Яна стривожилася, чи все у неї гаразд із головою.
– Англійською?! − продовжувала сміятися відвідувачка. − Поради собі самій − англійською?! Від Демі Мур?!
– А чому ні? − стримувала своє здивування Яна.
– Та без проблем! А ще я можу і французькою, і польською! − видихнула вона і подивилась на Яну зовсім іншими очима, ніби з них упала полуда рабства та розпачу. − Їдьте відпочивайте! Я вам цілий роман напишу! Ще й з малюнками! Я чемна дівчинка, добре вихована та з хорошою освітою. Будуть вам поради!
– Власне, то мали бути ніби поради вам, − усміхнулась Яна.
– Ну… вже не знаю, що б мені хто міг порадити, але ідея зробити з цього книжку з малюнками − це супер! Ви геній, Яночко! Написати, виписати все це сміття, розмалювати, а потім − спалити до біса, і все. Чи подарувати йому! − рубонула вона ребром долоні повітря.
Яна сиділа мовчки й усміхалася. Так уже не раз траплялося в її «підпільній практиці» − людина оживала. І майже щоразу несподівано, адже кожен проходить власний шлях до самоочищення, кожен сам ставить собі латки. Хіба що чиясь мудра, практично мовчазна присутність поруч у невідомий спосіб стає якоюсь терапією для продірявленої життям душі.
Яна вечеряла на кухні і не стримувала усмішку, пригадуючи свій сьогоднішній день. Маленький телевізор на невеличкому холодильнику бубонів якісь передноворічні новини та досхочу годував глядачів рекламою, але Яна не дослухалася. Вона відсунула тарілку та кухоль убік, влаштувала на кухонному столі ноутбук, перевірила пошту, яка сьогодні не принесла нічого, крім рекламного спаму, і ввійшла в соціальну мережу.
Яна знову розшукала сторінки Соні Тютюнникової та Ігоря Соломатіна. Нічого на них не змінилося. Ні нових фотокарток, ні нових друзів, жодних свіжих слоганів-статусів. Яна завмерла і примружилася, розглядаючи фото Соні. Щось тут було не так. Не складалося в цілісну картинку. Не схожі були ці дві сторінки на акаунти інших «мешканців мережі», де вирувало життя та спілкування. Вони здавалися якимись неживими, штучними.
– А що, як?.. − прошепотіла Яна, вражена своєю здогадкою.
11
Украй збентежена, Олександра стукотіла підборами по підземному переходу під Європейською площею, поспішаючи до будівлі філармонії. Вона часто дихала і зашарілася від швидкої ходи, адже за п’ять хвилин починався концерт, Олександра ледь устигала. Було вкрай незручно перед Вадимом, який, напевне, вже втомився і змерз чекати біля входу − отака провінційна меломанка! Чи й не треба було погоджуватися на його запрошення? Може, марно вона піддалася? Це ж не на каву, і навіть не в кіно − філармонія, серйозна музика, пристойні люди в залі, мабуть, дами будуть у вечірніх сукнях, куди їй до них?
Сновигання подібних думок не давало жінці спати останньої ночі, мордуючи сумнівами, чи правильно вона вчинила, коли там, на зимовому базарі, пристала на несподівану пропозицію СКАЧАТЬ