Останнє літо. Всі ми родом з 90-х (українською). Федір Титарчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ в голові, давав нам масу приводів.

      – Чьо розсілися? – повторив своє запитання Дроня. – Гайда до Сашка!

      Сашко, він же Саня, був нашим другом з тих самих пір, як ми всі перебралися в тільки що побудований будинок і жив він в квартирі рівно піді мною.

      У Сані був вітчим, а у вітчима велосипед «Україна». Взаємовідносини в цьому трикутнику нагадували латиноамериканський серіал, повний емоцій і непорозумінь. Користуватися велосипедом Сані дозволялося, але ось велік постійно ламався. Ламався так часто і так не до речі, що усякий раз Саня неймовірно засмучувався, а вітчим страшенно сердився і його ор було чути навіть у нас в квартирі. Сам же Санін вітчим був людиною, що кажуть, «все в дім», «домовитим» і необґрунтоване псування майна його усяк раз дуже засмучувало.

      – А у нього вдома хтось є? – поцікавився Пачик.

      – Не… – відповів Дроня.

      – А до нього можна? – зовсім не риторичне питання, так як зовсім недавно Саня примудрився на тій же самій «Україні» переламати сталеву раму – рама тріснула в тому місці, де і переломитися взагалі не могла б – Саня намагався якось ізолентою приховати цей момент, вставивши в раму попередньо стругану палицю. І попервах йому це навіть вдалося. Але рівно до того моменту, як вітчим взяв цей велік і вирішив проїхатися на дачу, природно відразу ж впавши з переламаною рами біля самого під'їзду. Сані страшенно дісталося, він був позбавлений чи не всього, мозок його, мабуть, забився подалі в куток черепної коробки, і відбудувався від ора китайською стіною, але найстрашнішим для Сані була та обставина, що незважаючи на його повноліття, його, як пацана, посадили вдома і заборонили покидати квартиру протягом тижня. Так що це питання було аж ніяк не риторичне.

      – А тобі не пофіг? – розставив крапки над і Дроня. Йому особисто було навіть більше ніж пофіг.

      Саня нас зустрів нас своїм одвічним спокоєм і тут же запросив усіх до себе.

      – Привіт! – привітав він всіх нас і відразу ж перенаправив до себе в кімнату, так як інші кімнати були для нього закриті. Причому фізично – на замок. Доступний простір зводилося до кухні, коридору, роздільного санвузлу та, власне, його кімнаті. В кімнаті висів величезний килим, стояв комод, а вікно було вічно відкритим, впускаючи разом з повітрям ще і вуличний пил, а ввечері комах та мошок.

      – Прикольний у тебе вид з вікна! – одразу ж підскочив до вікна Дроня. Саня не поділяв його думки – перший поверх, буйна листав плодових дерев закривала все справа і зліва, залишаючи лише просвіт навпроти вікна. І все. Не те що, скажімо, вид з п'ятого поверху. Але Саня промовчав.

      – Чим зайнятий? – поцікавився Жека і тут же по очах Сані, що забігали, зрозумів – той знову порушив якесь правило вітчима.

      – Ні… – відповів Саня.

      – Не гунда! – штовхнув його в груди Дроня. Саня позадкував від несподіванки. А потім у відповідь штовхнув і Дроню. Останній відлетів СКАЧАТЬ