Останнє літо. Всі ми родом з 90-х (українською). Федір Титарчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і вже був готовий стрибнути у вікно, озвучивши необхідність наздогнати фашиста і добити його прикладом. І стрибнув би, і наздогнав би, і добив би – ми в цьому не скільки не сумнівалися. І було б так, якби Льоха не схопив Дрона за ноги і не сволок того в кімнату, на підлогу.

      – Ти що? – кричав Дрон. – Пособник! Шкура фашистська! Відпусти мене! Та я щас тебе вб'ю! – увійшов у роль Дрон.

      – Ти чо це? – заспокоював його Льоха, притискаючи як міг до підлоги. – Ти чого це розійшовся? Ти ж міг і мужика застрелити? Ти чого?

      – Та правда, чого це я?! – раптом опір припинився. Дрон обм'як, обвів усіх поглядом лежачи на підлозі, а потім тихо піднявшись, спрямувавши свій погляд на Саню неспішно поцікавився:

      – А що це ти мені рушницю в руки всучив? Я ж не хотів!

      Саня загубився і навіть не знав що відповісти.

      – Так ти ж мене трохи людину вбити не змусив! – недобре так дивився на Саню Дрон підкидаючи в руці гвинтівку. Нехай і не заряджену, але все ж.

      – Так, я це… – позадкував Саня. І картина була сповнена комізму. В половину Саниного зросту Дрон, по масі у три-чотири рази поступається Сані, труїв господаря квартири, практично повністю придушивши в тому волю до опору.

      – Ти ж знаєш, що я зупинитися не можу! – закричав Дроня. – Так ти мене хотів підставити… Ти мене загубити захотів!!! – і кинувся з ходу на Саню.

      – Так він шалений! – прокричав Саня і кинувся бігти в бік кухні.

      – Вали його, – прокричав весело Леха і тут же завалив на підлогу Дроню.

      – Та не мене! – здивувався той, цілком логічно вважаючи, що репліка стосувалася виключно Сані. – Не мене валити треба…

      Через хвилин п'ятнадцять всі ми сиділи на кухні. Пили чай, доїдали знайдений Дроном в шафці коровай. Двері давно були замкнені, кульки як-то зібрані, воздушка на місці.

      – Ну як я вас всіх! – від усієї душі радів Дроня. – Як я Вас? А?!

      Йому не відповідали.

      – А ви, мабуть, подумали, що я чокнулся?! Що у мене дах забрав?! – радів він своєму невтримному артистичному темпераменту. – Ось так і всі думають, що я божевільний. А я ось так приколююсь!!

      – А якщо б мужика підстрелив, це теж був би прикол? – посміхався Жека, якому, власне, не зовсім і весело було вже.

      – Так то прикол був… То я жартував так, – пив чай Дроня. А між тим день тільки набирав обертів…

      – Може на ручку сходити? – запропонував Леха. – Там зараз всі наші…

      7. Ватрон

      Справжнє ім'я Ватрона знали хіба що його батьки та шкільні вчителі, періодично заглядуючи в журнал і які знаходили його ім'я в суї. Ми ж знали його Ватрона Ватроном і ні як інакше.

      Гроза району, змушував тремтіти чи не кожного і викликаючи часте раболіпство з боку тих, хто не бажав з ним псувати стосунки, він швидко злетів і так само швидко, СКАЧАТЬ