Лемберг. Під знаменами сонця. Анна Хома

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вистачає, і пан комісар не звернув би на анонімку уваги, якби разом із нею не було вкладено цього конверта з російським штемпелем, датованого вереснем 1866 року і адресованого Генріху Губицькому, вашому діду, у Краків. Усередині був лист-відповідь на запит щодо його сина, поручника Анджея Губицького, який як повстанець брав участь у боях із російською армією в Королівстві Польському під містечком Сураж Вітебської губернії, де і загинув у шістдесят третьому році, тобто двадцять три роки тому. Таким чином, він аж ніяк не міг бути вашим батьком.

      – Нічого не розумію… – Януш був непорушний, як статуя на Ринку. Тільки морських потвор біля підніжжя не вистачало…

      – Прошу ознайомитися… – Намісник простягував пожовклі від часу папірці поблідлому, мов вапно, Янушу. – Ви можете переконатися самі, що…

      – У чому я маю переконатися?

      Морські потвори зараз справді були б незайві. Якщо вміти ними керувати…

      – Ми, звісно, перевіряємо цю інформацію і збираємося надіслати повторний лист-запит до російського військового командування. Ця справа знаходиться на особистому контролі директора поліції, – він скосив очі на єзуїта. – Але, самі розумієте, на це потрібен час, а у світлі останніх подій, які спіткали вас і ваш маєток, маємо бути дуже оперативні і випереджати злочинців. Поліцію часто звинувачують у надто повільній реакції на запити сучасності…

      – Які запити? Ви говорите про мого батька!

      Намісник витяг іще один папірець, з усього видно, написаний недавно, і зачитав:

      – В анонімці нам порадили відшукати записи, зроблені Анджеєм Губицьким перед його від’їздом до Росії, і порівняти із його почерком на пізніших документах, написаних після осені 1866 року, – письмових розрахунках із закупниками зерна, а також на розписках, які він дає кредиторам. Ми підняли архів Ягелонського університету, знайшли зразки його почерку і порівняли їх. І смію вам сказати, що це два різні почерки і підписи двох різних осіб. Прошу, прошу подивитися…

      Ян узяв папірці, але, здається, нічого в них не бачив.

      – Справжній Анджей Губицький, одружений із панею Ядвігою, уродженою Свіжавськи, справді мав сина, якого, як вам відомо, викрали потім за нез’ясованих досі обставин, але тоді він залишив його в Кракові немовлям і пристав до заколотників. Як вам відомо, – він збадьорився і голос його зміцнів, – це повстання завершилося нищівною поразкою польських сил, залишки яких, користаючись милосердям найяснішого цісаря[22] нашого Франца Йосипа Першого, який амністував повстанців… – Ще один швидкий погляд у бік єзуїта: тепер я все правильно сказав, чи не так? – …перебралися через кордон у Галичину. Цілком можливо, що серед цих заколотників був і наш злочинець, який утерся до поручника Губицького в довіру, силою чи обманом витяг із нього інформацію про його сім’ю і маєток у Накваші, і, повернушись сюди та скориставшись тим, що на наших теренах пан Губицький досі ніколи не був, привласнив собі його ім’я і майно. Ви не знаєте, наскільки злочинці можуть бути винахідливими СКАЧАТЬ