Лемберг. Під знаменами сонця. Анна Хома
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Лемберг. Під знаменами сонця - Анна Хома страница 10
Название: Лемберг. Під знаменами сонця
Автор: Анна Хома
Жанр: Историческая литература
isbn: 978-966-14-7687-4,978-966-14-8439-8
isbn:
У Бродах говорять, що ваша мати мало куди звідси виїжджала, не ходила на прийоми, у себе нікого не приймала і практично сиділа безвилазно в цих стінах. Пані Ядвіга із самого початку могла бути свідомою співучасницею цього злочину, а потім її замучили докори сумління, а можливо, самозванець насильно втримував її від зізнання… Але знову ж таки, ні його, ні її вже немає серед живих. Колишній управитель маєтку теж безслідно зник. Б’юся об заклад, що навіть бабка-повитуха, яка приймала пологи, теж кудись поділася. Не залишилося нікого, хто би щось знав про ті події. Хіба це не дивно?
Це хто ж вас напоумив ворохобити справи такої давності? Хтось, хто, певно, довго пантрував[23] усю цю сімейку і вдень і вночі, і в спеку і в холод, вичікуючи… Як я, наприклад.
– Ви збожеволіли… – Януш повільно сів.
– Ні, його світлість цілковито при своєму розумі, – допіру заговорив отой хатрак, схожий на єзуїта, через якого я усміхався у свої неіснуючі вуса. – Повторюю: усе, що ви тут почули, – це лише наші припущення. Поза сумнівом лише одне: двадцять років тому тут, у цьому домі, розігралася трагедія, і хоча цією справою займалася і наша, і бродівська поліція… – Цього разу погляд єзуїта прикипів до комісара з червоною пикою, і зморшка між бровами в того поглибшала… – винні досі не покарані. – І раптом, нахилившись уперед: – Ви не знаєте, хто міг прислати нам цю анонімку? У вас немає ніяких припущень?
– Не в тому суть, хто її написав! – втрутився його світлість, і єзуїт тільки мовчки зміряв його поглядом. – Важливо, щоб громадяни нашої держави знали, що жоден злочин не залишиться безкарним!
Янек раптом знайшов у собі сили в’їдливо поцікавитися в державних службовців:
– І ви робите такі висновки на основі якихось анонімних листів і конверта з нечітким штемпелем? Я впевнений, що це підробка!
Вони перезирнулися між собою. У мене засвербіло в носі, але я не наважився поворухнутися. Навіщо зайвий раз нагадувати великим світу цього про свою нікчемну присутність?
– Ну що ви! У нас є ще один документ, датований вереснем шістдесят шостого! – завзято вигукнув намісник. – Ми знайшли його в архіві дирекції поліції. Це клопотання дружини такого собі Михайла Добрянського, помічника друкаря з Личакова, якого підозрювали у викраденні вашого малолітнього брата. Вона просить розібратися в цій темній справі тодішнього начальника поліції пана Антонія Гаммера. Жінка описує, як її чоловік познайомився з начебто Анджеєм Губицьким за дивних обставин, коли той, брудний і зарослий, у селянському одязі, але зі зброєю, зупинив Михайла посеред дороги з Бродів і попросив його довезти возом до міста, а вже там напав на наряд поліції, який проводив обшук у домі Михайла Добрянського. Це сталося наступного ранку після викрадення вашого брата, коли перевіряли всіх можливо причетних до злочину. Що найдивніше: жінка пише, що чоловіки виглядали як давні товариші, хоча щойно познайомилися. Ви уявляєте: польський шляхтич СКАЧАТЬ
Пантрувати – вистежувати.