Лемберг. Під знаменами сонця. Анна Хома

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вшановували мене більше пси в підворіттях, а поважали круки на звалищах, але я тим не переймався. Я взагалі-то був мирним батяром. Якщо не підходити близько.

      Чуття підказало мені, що поруч є щось живе, і я, недовго думаючи, метнувся в той бік, згріб це «щось» в оберемок і, закинувши йому голову назад, притис коліном до ліжка. І аж тоді розплющив очі.

      Коли ви спите, з вами можуть зробити будь-яку капость. Тому необхідно або зовсім не спати, або прокидатися так швидко, щоб іншим разом тебе, сплячого, обходили десятою дорогою.

      Але цього разу, коли я розплющив очі, мені красиво так заїхали в писок. Образно мовлячи. Тому що Ян, витріщившись на мене схибленими очиськами і дихаючи через раз, не годився для опору. Він узагалі ні на що не годився після мого ніжного привітання.

      Я голосно вилаявся, ухопив подушку і зацмулив нею у вікно. Дарма. Треба було терміново когось прибити, щоб заспокоїтися.

      – Нічо-ого собі-і… – захоплено загуло збоку. – Як ти… ні, як у тебе так… Я ж навіть не встиг налякатися… Слухай, а навчи мене, га? Я так не вмію.

      Ще б пак. Тебе будили татусенько з мамусенькою, ніжно цілуючи, а мене – копняк під зад. Або відро студеної водиці. Або… Та хіба пригадаєш усі можливі способи зустрічі нового дня?

      Отак, тихо скаженіючи, я сидів на ліжку і пробував зрозуміти, чому мені так пекельно гаряче, якщо я зовсім голий. І навіть не пробував зрозуміти, як почувався Януш Губицький, коли його привезли з лісу три тижні тому.

      Довкола нього бігали тоді всі разом із опікуном і мопсом опікуна. Приватний бродівський лікар – на думку Бохенських, найкращий в окрузі – скривився, побачивши пацієнта, обережно підняв плахту, у яку той був загорнутий, швиденько призначив якісь пілюлі і мазі, за якими треба було посилати до Відня, і змився разом з опікуном. Ключниця після їхнього відходу скасувала все та послала за бабкою-знахаркою в село. Та наварила відварів і пояснила служницям, як ними послуговуватися.

      Тутешня челядь любила свого пана і зробила все, як веліла бабка, хоча всі заслуги згодом дісталися приватному бродівському лікарю. Уже через тиждень пан звівся на ноги, а через два потягнув мене плавати і кататися верхи. При цьому пропонуючи за порятунок свого життя золоті гори.

      Ні словом не обмовившись, як йому було лежати замотаним у ту плахту три тижні тому…

      – Тебе обтерли горілкою, – обережно пояснив Ян, тримаючись від мене на безпечній (на його думку) відстані. – Ти, гм… дещо підгорів.

      – Чи я вас просив?

      Ян подумав-подумав і підійшов ближче.

      – Ти врятував мій дім… як раніше вирятував мене… від лютої смерті. Ти нічого не хочеш взамін – це твоє право, але я мушу тобі якось віддячити! Я теж маю на це право.

      Ой не знаєш, що кажеш, юначе!

      – Піди втопися.

      – А знаєш, що мені щойно спало на думку?

      Позбутися його не так легко, як здається на перший погляд.

      – Я досі не знаю про тебе геть нічого. Де твоя сім’я, СКАЧАТЬ