Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ поминали!»

      Садівники зрізують сухе верховіття овочевих дерев, щоб дерева краще родили і щоб на них нечисть не заводилась.

      У другу неділю Великого посту спостерігають погоду: як вона в цей день тиха і ясна, то така й весна буде в цьому році.

      Весняне рівнодення, як відомо, припадає на березень місяць – на 21-ше число за новим стилем. Цілком імовірно, що саме з цієї причини аж до XV-го століття на Україні березень уважався першим місяцем громадського року.[208]

      З цієї ж причини березень місяць був особливим, священним у багатьох народів світу. Так індійці на початку березня святкували мале свято богині Дурги. А велике свято цієї богині індійці святкували в день осіннього рівнодення. У стародавньому Римі в березні було свято Кібели, на якому її жреці оплакували Аттіса – символ сонця, що поверталося на весну. На другий день після оплакування Аттіса римляни зустрічали весняний поворот сонця всенароднім радісним святом.

      В Єгипті в березні згадували похорон Озіріса, який був для стародавніх єгиптян не чим іншим, як сонцем, що було безсиле взимку, а навесні знов діставало свою потугу. В цьому ж місяці відбувалася їзда на ослі. Верхи на осла звичайно сідав, на розвагу народові, місцевий баляндрасник. Подібний звичай був поширений і в країнах Західньої Европи за середньовіччя.

      Як свідчить Плутарх, в Атенах теж у березні було свято «Вітконошення» – населення носило по майданах міста пальмове гілля. Цей звичай зберігся і понині в країнах Близького Сходу, але тепер він в'яжеться там з весільними обрядами.

      У стародавніх юдеїв у березні починався новий святий рік, а у персів було в цім місяці свято новоліття. У чехів і частково у німців перше число березня вважалося початком весни і першим днем світобудови.

      Нарешті весняні свята поганського походження, що відзначали зв'язок навколишньої природи з життям людини, в'язалися з обрядами, метою яких було прогнати мертвущу зиму, тобто смерть. Подібні обряди були поширені не тільки у нас на Україні, але знали їх і балтійські слов'яни, а також у багатьох місцевостях – німці.

      У скандінавських народів, особливо у стародавніх шведів, за часів поганства на початку весни – теж у березні місяці – було велике свято. Це свято супроводилося жертвоприносинами, масовими іграми та торгами на протязі цілого тижня.

      У персів та в стародавніх слов'ян за часів поганства був звичай улаштовувати врочистий обід – «тризну» – на честь мертвих родичів. Такі тризни відбувалися на початку березня. Під час тризни наші предки оспівували кінець зими і при цьому палили солом'яне опудало. Таке свято ще й досі зберігається у південних шведів, лужичан та чехів, і там воно проходить під знаком ослаблої зими і воскреслої весни. Поляки сьомого березня топили Маржану і при цьому співали про смерть, що в'ється по парканах і шукає собі поживи.

      Білоруси і литовці ще й досі навесні, здається, в березні місяці несуть страву на могили своїх покійних предків і там обідають СКАЧАТЬ