Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай страница 55
Коли діти побачать вперше навесні диких гусей, то підкидають угору солому і гукають: «Гуси, гуси, нате вам на гніздечко, а нам на здоров'ячко!» або: «Гуси, гуси, вам на гніздо, а нам на тепло!» Цю солому матері збирають і кладуть на гніздо під квочку – «щоб курчата водились».[183]
«У нас, було, як летять дикі гуси з вирію, а діти побачать їх, то гукають: «Гуси, гуси, зав'яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому!»[184]
«Навесні, як тільки на горбках сніг злізе, ми з братом, бувало, бігаємо за село на вигін та виглядаємо гусей, а як побачимо, то гукаємо: «Гуси, гуси, колесом – червоним поясом!» Це щоб вони почули нас і почали кружляти на одному місці».[185]
В цей час летять з вирію і дикі качки: крякви, чирки, крохалі та чубатий гоголь. Подібно до гусей, качки спочатку летять великими табунами високо над землею, що ще покрита снігом. Але, як тільки розтане сніг і ріки звільняться від льоду, качки летять низько над землею і сідають на ті місця, які їм сподобаються – звичайно на ріки, ставки, озера…
Коли вже льоду на ріках нема і дикі качки з вирію прилетіли, дівчата колись «замовляли» на тепло і на щастя, викликаючи з сухого очерету птаха-гоголя. Ось як розповідає про це добродійка Марія Г-ко:[186]
– Цього я вже сама не робила, а мої мама, було, розказують, що як вони дівували, то оце йдуть ранком з коромислом по воду, стануть над річкою і замовляють… Як гоголь випливе з осоки чи з очерету, то це добре: весілля буде або літо весело пройде, а як не випливе гоголь, то це – казали – доля забарилася».
– А як же вони замовляли?
– Та як?., оце стануть і говорять: виплинь, гоголю, винеси літо, щастя… Я вже все позабувала, як там вони говорили».
Але замовляння птаха-гоголя відоме в етнографічній літературі.[187] Ось воно:
Ой, виплинь, виплинь, гоголю,
Винеси літо з собою,
Винеси літо, літечко,
Зеленее житечко,
Хрещатенький барвіночок,[188]
Запашний васильочок![189]
Ранньою весною повертається з вирію і чорногуз[190] – великий птах з довгою шиєю і довгими міцними ногами. Коли він не летить, а крила його згорнені, то нам здається, що він увесь білий, і тільки його хвіст (гуз) чорний. Коли ж чорногуз випростує свої крила, ми бачимо, що це лише кінці крил та довге покривне пір'я чорне, а хвіст, як і все тіло, білий. Імовірно, що від «чорного гуза» походить і назва птаха. Але крім цієї, загальнопоширеної назви, у різних місцевостях України чорногуз ще має такі назви: боцюн, бусель, бусел(в), бузько, лелека.
Звичайно СКАЧАТЬ
Див. М. Номис. «Укр. приказки, прислівья и таке инше». 1864.
Запис, від Марфи М-к з с. Надлак на Херсонщині.
Запис, від І. П. з Київщини.
Походить з південних районів Київщини. Село назвати відмовилась.
Див. М. Грушевський. «Історія укр. літ.» ч. 1. Київ – Львів, 1923. Стор. 166.
Існує три види барвінку: малий барвінок (Vinca minor L.), великий барвінок (Vinca major L.) і барвінок трав'янистий (Vinca herbacea W. et К.). Всі ці три види зустрічаються в Україні. Всі види барвінку мають сині квіти (Vinsa major іноді зустрічається з білим цвітом) і темно-зелене листя, що зберігається і взимку. За цю свою повсякчасну зеленість барвінок у народній традиції вважається символом вічного кохання та тривалого щастя і вплітається у весільний вінок молодої. Барвінок часто згадується в українських народніх піснях, казках, переказах та заклинаннях. Вживається в народній медицині. Квітка барвінку вважається чародійною і в багатьох інших європейських народів, наприклад, в англійців, голляндців та німців.
Запашний васильок (Ocimum basilicum), рослина з роду губоцвітих, цвіте в липні і на початку серпня. Рослина ця вимагає багато тепла, а тому поширена лише в південних районах України. На Херсонщині – у великій пошані в місцевого населення; там васильок росте і в дикому стані, і плекається у квітниках. Вживається в народній медицині, а добутий пахучий олієць іде на приправу горілки. Часто згадується в народніх піснях.
Чорногуз звичайний або білий (Ciconia alba). Хоч і рідко, проте зустрічається на Україні і чорний чорногуз або гайстер (С. nigra). Цей останній ніколи не гніздиться поблизу людських осель, а лише в лісах, на високих, міцних деревах. Обидва види чорногузів зимують в Африці та в Індії, прилітають до нас у березні, а відлітають у серпні місяці. Перед подорожжю у вирій чорногузи збираються великими табунами.