Звичаї нашого народу. Олекса Воропай
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай страница 53
Як перший раз навесні вигонили худобу в поле пастися, то служили молебень не тільки святому Юрієві, але й святому Власові.
Молодиці в день святого Власа ходили колись у шинок і пили горілку – «щоб корови були ласкаві».[164] А як поверталися з шинку до хати, то били, бувало, своїх чоловіків днищем[165] – «щоб воли були слухняні».
Коли Україна-Русь переходила від поганської віри до християнства, подоби поганських богів були знищені, але пам'ять про цих старих богів ще довго збереглася в народніх піснях, переказах, назвах урочищ та в деяких народніх віруваннях.
Зокрема зберігалася довго пам'ять про «скотья бога Волоса», або Велеса, що згадується в «Слові о полку Ігоревім» разом з Дажбогом і Стрибогом:
«…Въщей Бояне, Велесов внуче!»[166]
Ім'я Велеса, або Волоса зустрічається і в договорах, що складалися поміж русами та греками в Х-му столітті по Р. X. Так, у договорі 971 року читаємо таке:
«…да имъемъ клятву от бога, въ его же веруем в Перуна и въ Волоса, скотья бога…».[167]
В рукописі Великої Минеї Макарівської стоїть, що:
«…великій Князь Владимірь повелъ испроверщи, збити кумиры, овы извъщи, а иныя ижжещи; Волоса, его же именоваху скотья бога, повела въ Почайну ръку врещи».[168]
Тобто за наказом великого князя Володимира подоба бога Волоса,[169] якого наші предки вважали покровителем худоби, була знищена.
Про св. Харлампія ми зустрічаємо згадку і в Чубинського (т. III, стор. 7): «Св. Харлампій – покровитель свійських тварин. В цей день багаті селяни – власники худоби наймають молебень. В тих селян, які цей день святкують, худоба буде в доброму стані».
Чубинський документує свій запис селом Іваньківці на Переяславщині. Отже, св. Харлампія, як покровителя худоби, знають не тільки на Волині, а і на Полтавщині. Однак, згідно з відомостями, які вже є в етнографічній літературі, св. Влас на Україні популярніший, ніж св. Харлампій.
Нам відомо, що по християнізації України-Руси місце поганських богів зайняли християнські святі. Згідно з народнім уявленням, вони стали покровителями тих ділянок людського життя, якими опікувались давніше поганські боги. Так громовержця Перуна замінив святий пророк Ілля, а Волоса – святий мученик Влас.
Легенда каже, що святий мученик Влас жив у IV столітті по Р. X., що був він покровителем лісових звірів і опікувався бідними людьми. На доказ такої опіки розповідається, як святий Влас повернув бідній вдові вепра, якого вкрав вовк.[170]
На півночі, в районі ріки Вега,[171] в лісах Вологородського і Архангельського повітів було багато церков і каплиць в ім'я святого Власа. Празник на честь цього мученика селяни відзначали тим, що приносили до церкви продукти скотарства, а найбільше коров'ячого масла. СКАЧАТЬ
Див. П. В. Иванов. «Жизнь и повърья крест. Купянск. уъзда Харьк. губ.».
Днище – це дошка, яка вживалася при прядінні льону. На один кінець днища сідала пряха, а в дірку другого кінця вставлявся гребінь або кужіль.
Судячи по «Слову о полку Ігоревім», Велес, або Волос, був покровителем не тільки скотарства, а й мистецтва.
Фаминцынъ. «Божества древнихь славянь», 1884, стор. 33.
Див. И. Снегиревъ. «Рус. простонар. праздники». 1838.
Народи скандинавських країн у своїх мітах теж мають вола-бога, що зветься у них «Val-ass» або «Vali-ass». Див. «Edda Saemundma», t. III.
«Верховажскія записки М. И. Мясникова въ рукописи», а також «Нерехотскія записки М. Я. Дієва». Цитую за «Русскіе простонародные праздники и суеверные обряды». M., 1838.
Ліва притока Північної Двіни. Землі над Веґою підпали під московське володіння в кінці XV ст. Перед тим були посілістю новгородських князів. При нагоді нагадаємо, що в цій місцевості, зокрема в Архангельському повіті, було записано частину билин київського циклу.