Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ років тому в дні Різдвяних свят можна було бачити на вулицях «переодягнених» хлопців, що заходили в заможніші доми і пропонували виставу». А далі пояснення: «Трон» – це народня трагедія-містерія. Всі дієві особи в цій містерії одягнені відповідно до тих ролей, які вони виконують; деякі в машкарах і характеризовані. Для виконання характерів є й предмети: царська корона, зброя воїна, коса для смерти тощо…»

      «Трон», як і вертеп, складається з двох частин: релігійної, де головну ролю грає цар Ірод, і світської, де міг би проявитися народній (національний) характер. Але в обох текстах, записаних Бессарабою, ми нічого українського не знаходимо. Натомість друга дія відкривається піснею: «єздил, єздил русский царь».

      В передмові до текстів обох вистав є така приписка: «…тепер (в останні 10 років), з наказу поліції, ця невинна народня містерія заборонена з уваги на небезпеку протиурядової агітації в народі під виглядом «Трону». Це дає нам підставу думати, що були й інші «Трони», без «русскаво царя», тексти яких, на жаль, до нас не дійшли.

      Щедрий вечір

Вечеря

      За тиждень після коляди, напередодні Нового Року – Щедрий Вечір. Це – залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір або свято Меланки.

      Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує, бо Щедрий Вечір у галичан – напередодні Водохрищів, тоді як на Наддніпрянщині це – «Голодна кутя», Богоявление надвечір'я.

      В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами – символом щедрости, багатства!

      «Ввечорі, як зоря засяє, мати, було, запалять свічку перед образами, обкурять ладаном хату і поставлять череп'яну миску з пирогами на стіл. Тато сядуть на покутті і голову прихилять – ховаються за пирогами. А ми, діти, вдаємо, що не бачимо їх:

      – Мамо, а де наші тато?

      – А хіба ж ви мене не бачите, діти?

      – Не бачимо, тату!

      – Дай, Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили! Оце так, було, батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю сім'ю до столу, до «щедрої куті» – «щоб у достатках і спокої других свят дочекати!»

      Тільки посідали за стіл, а під вікном уже й щедрують:

      Щедрий вечір, пане господарю,

      Стережи, Боже, твого товару,

      Твого товару, всякого статку,

      Молім Бога за отця, за матку.

      Добрий вечір!»

      Отак згадує про Щедрий Вечір добродій Свирид Галушка з Київщини.

      Щодо страв Щедрого Вечора, то вони не скрізь однакові: понад Дніпром печуть пироги з м'ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на півдні України фігурують бублики, а в гуцулів – вареники чи, як вони кажуть, «пироги».

Коза

      «Як було мені років дванадцять, – продовжує мій співбесідник, – водили ми козу. Зібралося нас аж восьмеро козоводів! Ми що дві-три хаті мінялися, бо ж кожному цікаво бути козою…

      – Як же ви робили козу?

      – Та СКАЧАТЬ