Метелик. Анри Шарьер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ каже, що я вбив людину. Якщо вона так каже, це має бути правдою.

      – Торговця?

      – Ні, сутенера.

      – І за якусь історію, що трапилась у злочинному світі, серед своїх, тебе засудили на довічну каторгу? Нічого не розумію. Це було навмисне вбивство?

      – Ні, просто вбивство.

      – Це неймовірно, бідолашне дитя. Що я можу для тебе зробити? Хочеш помолитися зі мною?

      – Даруйте, панотче кюре, я не маю ніякого релігійного виховання й не вмію молитися.

      – Бог любить усіх своїх дітей, хрещених чи ні. Повторюй за мною кожне слово, гаразд?

      У його очах стільки лагідності, а округле обличчя випромінює стільки доброти, що мені соромно відмовлятися, й, оскільки він став на коліна, я укляк поруч.

      – «Отче наш, що єси на небесах…»

      Сльози накотилися мені на очі; помітивши їх, добрий отець товстим пальцем підбирає на моїй щоці велику сльозину, підносить її собі до вуст і випиває.

      – Твої сльози, сину мій, – найбільша нагорода, яку Бог послав мені сьогодні через тебе. Дякую.

      Він підводиться й цілує мене в чоло.

      Ми знову сидимо поруч на ліжку.

      – Коли ти востаннє плакав?

      – Чотирнадцять років тому.

      – Чому саме чотирнадцять?

      – У той день померла моя мама.

      Він бере мою руку й каже:

      – Прости тих, хто змусив тебе так страждати.

      Я висмикую свою руку й мимоволі одним стрибком опиняюся посередині камери.

      – О ні, тільки не це! Я ніколи їх не прощу. Хочете, я в чомусь зізнаюся вам, отче? Щодня, щоночі, щогодини й щохвилини я тільки те й роблю, що викомбіновую, коли і як звести зі світу всіх тих людей, які запроторили мене сюди.

      – Ти так кажеш і в це віриш, сину мій. Ти ще молодий, дуже молодий. З віком прийде відмова від покарання й помсти.

      Мине тридцять чотири роки, і я думатиму, як він.

      – Що я можу для тебе зробити? – перепитує кюре.

      – Порушити закон.

      – Як саме?

      – Піти в камеру 37 і сказати Деґа, щоб його адвокат подав прохання про переведення в центральну в’язницю в Кані, я зробив це вже сьогодні. Треба швидко виїхати з Консьєржері в якусь центральну в’язницю, де формуються конвої до Ґвіани. Бо якщо ми пропустимо перший корабель, наступного доведеться чекати тут, у в’язниці, аж два роки. Після зустрічі з ним вам треба повернутися сюди, панотче кюре.

      – Причина?

      – Скажімо, ви забули тут молитовник. Я чекаю відповіді.

      – А чому ти так квапишся їхати в таке жахливе місце, як каторга?

      Я пильно дивлюся на кюре, справжнього комівояжера Господа, і, впевнившись, що він не зрадить, кажу:

      – Щоб швидше втекти, отче.

      – Бог тобі допоможе, дитя моє, я певен, і ти почнеш нове життя, я це відчуваю. Я ж бачу, що в тебе очі хорошого хлопця, а душа шляхетна. Я піду в тридцять сьому камеру. Чекай на відповідь.

      Він повернувся дуже швидко. СКАЧАТЬ