Метелик. Анри Шарьер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ оратором? І чого ти досягнув, виродку? Створив новий гарний соціальний закон? Переконав натовпи, що мир – найкраще, що може бути у світі? Проповідував філософію дивовижної релігії? Чи просто завдяки верховенству університетської підготовки вплинув на інших, зробивши їх кращими чи переконавши не чинити зло? Скажи, свої знання ти використав для того, щоб рятувати чи топити людей?

      Нічого подібного, тобою керувало одне-єдине прагнення! Вище, вище. Вище сходинками твоєї гидотної кар’єри. Для тебе слава – це бути найкращим поставщиком для каторги, невпинним фуражиром ката й гільйотини.

      Якби Дейблер[3] був трішки вдячним, під кінець кожного року мав би посилати тобі ящик найкращого шампанського. Адже саме завдяки тобі, свиното ти така, він міг зітнути п’ять-шість зайвих голів упродовж року. У будь-якому разі тепер ти в моїх руках, сидиш на міцному ланцюзі. Я пригадую твою посмішку, так-так, бачу твій переможний погляд, коли після твоєї звинувачувальної промови мені зачитували вирок. Так, немовби це було вчора, хоча минули роки. Скільки ж їх? Десять? Двадцять?

      Але що це зі мною? Чому десять? Звідки двадцять? Опам’ятайся, Метелику, ти сильний і молодий, а у твоєму нутрі п’ять тисяч шістсот франків! Два роки – нехай, з довічного я відсиджу два роки, але не більше – присягаюся.

      Годі! Ти стаєш бевзем, Метелику! Ця камера й тиша зводять тебе з розуму. У мене закінчилися цигарки. Учорашня була остання. Буду крокувати. Не обов’язково заплющувати очі чи прикривати їх хустинкою, щоб бачити, що там буде далі. Авжеж, я підводжуся. Камера чотири метри завдовжки, тобто п’ять коротких кроків від дверей до стіни. Я починаю крокувати, заклавши руки за спину. І продовжую:

      – Так, як і казав, я виразно бачу твою переможну посмішку. Тож я перетворю її на гримасу! Порівняно зі мною в тебе є перевага: я не міг кричати, а ось ти можеш. Кричи, кричи, скільки завгодно, і так голосно, наскільки вистачає снаги. Що я з тобою зроблю? Який рецепт у Дюма? Залишу здохнути з голоду? Ні, цього замало. Для початку виколю тобі очі. Що? Ти знову торжествуєш, вважаєш, що, коли я виколю тобі очі, ти виграєш, бо більше мене не бачитимеш, а з іншого боку, я сам позбавлю себе задоволення бачити реакцію у твоїх зіницях. Так, твоя правда, я не повинен їх виколювати. Принаймні не одразу. Залишимо це на пізніше.

      Я відріжу тобі язика, твого жахливого язика, гострого, наче ніж, – о, ні, гострішого за ножа, гострого, наче бритва! Той язик займався проституцією задля твоєї кар’єри. Той самий язик, який промовляє ніжні слова твоїй дружині, дітям і коханці. Коханка, у тебе? Радше коханець, авжеж. Ти тільки й можеш бути педерастом, пасивним і слабовольним. Справді, слід почати з ліквідації твого язика, адже після мозку саме йому належить роль виконавця. Завдяки йому й твоєму вмінню так добре ним маніпулювати ти переконав присяжних відповісти «так» на всі поставлені запитання.

      Завдяки йому ти показав лягавих святими людьми, відданими своєму обов’язку; завдяки йому та нікчемна історія свідка видавалася СКАЧАТЬ