Лише час підкаже. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Фробішер із такою ж безкомпромісною інтонацією, – а потім вислизали з магазину, не дочекавшись своєї черги.

      Гаррі хотів сказати: «Не брав, сер, а клав», але все, що йому вдалося вичавити, було:

      – Я ніколи нічого не брав із магазину, сер.

      І густо почервонів.

      – Тоді як ви поясните те, що двічі на тиждень відвідували «емпорій», проте немає жодного запису навпроти вашого імені в книзі пана Свайвелза?

      Пан Фробішер терпляче чекав, але Гаррі знав, що якщо скаже правду, Джайлза, без сумніву, витурять.

      – А цю плитку шоколаду і пуделко асорті з лакрицею знайшли у горішній шухляді вашого столу незадовго після закриття крамниці.

      Гаррі подивився на солодощі, але все одно нічого не сказав.

      – Я чекаю на пояснення, Кліфтоне, – сказав пан Фробішер.

      Після ще однієї тривалої паузи він додав:

      – Я, звісно, розумію, що у вас набагато менше грошей, ніж у будь-якого іншого хлопця у вашому класі, але це не виправдовує крадіжки.

      – Я в житті нічого не крав! – повторив Гаррі.

      Настала черга червоніти панові Фробішеру. Він підвівся з-за столу.

      – Якщо це так, Кліфтоне, а я хочу вам вірити, то вам доведеться прийти до мене після репетиції хору з детальним поясненням того, як у вашому розпорядженні опинилися ласощі, за які ви явно не платили. Якщо звіт мене не задовольнить, ми обоє будемо змушені навідатися до директора, і не сумніваюся, якою буде його рішення.

      Гаррі вийшов із кабінету. Щойно двері зачинилися за його спиною, він відчув, що йому стало зле. Хлопець повернувся до своєї кімнати, сподіваючись, що Джайлза там не буде. Коли ж відчинив двері, то перше, що побачив, – ще одну плитку шоколаду на столі.

      Джайлз поглянув на прибульця.

      – Ти добре почуваєшся? – запитав він, побачивши перекошене обличчя Гаррі.

      Той не відповів. Він прибрав шоколад до шухляди і вирушив на репетицію хору, не сказавши ні слова своєму товаришу. Джайлзстежив за ним поглядом, і щойно двері зачинилися, обернувся до Дікінса та поцікавився:

      – У нього якісь клопоти?

      Дікінс продовжував писати, так ніби не почув цього запитання.

      – Ти мене не чув, тетеря? – не вгавав Джайлз. – Чому Гаррі такий сумний?

      – Усе, що я знаю, це те, що він зустрічався з Фробом.

      – Навіщо? – запитав Джайлз, виявляючи іще більше зацікавлення.

      – Не знаю, – відрубав Дікінс і не покинув свою писанину.

      Джайлз підвівся і пройшовся кімнатою до Дікінса.

      – Ти не хочеш мені сказати? – запитав він, схопивши товариша за вухо.

      Дікінс впустив ручку, нервово торкнувся дужки окулярів і посунув їх далі на ніс, перш ніж нарешті сказати:

      – У нього великі неприємності.

      – Що за неприємності? – поцікавився Джайлз, викручуючи приятелеві вухо.

      – Гадаю, його навіть можуть вигнати! – просичав СКАЧАТЬ