Лише час підкаже. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ хтось із вас розповість це, коли ми повернемося до школи, – сказав Джайлз, поглянувши на двох своїх друзів, – то присягаюся, що я вас повбиваю, не сумнівайтеся.

      Обидва хлопці засміялися.

      – А у вас, Гаррі, є друге ім’я? – запитала пані Беррінґтон.

      Гаррі вже намірявся відповісти, коли двері вітальні відчинилися і до покою з великим згортком зайшов чоловік, якого було неможливо помилково прийняти за слугу. Гаррі поглянув на чоловіка, котрий міг бути лише паном Г’юґо. Джайлз зістрибнув на підлогу і побіг до батька, який вручив йому пакунок і сказав:

      – З днем народження, синку.

      – Дякую, тату, – відказав Джайлз і негайно ж узявся розв’язувати стрічку.

      – Перед тим як відкрити свій подарунок, Джайлзе, – сказала його мати, – можливо, спершу треба познайомити гостей із батьком?

      – Даруй, тату. Це двоє моїх найкращих друзів, Дікінс і Гаррі, – представив Джайлз хлопців, поклавши подарунок на стіл.

      Гаррі помітив, що батько Джайлза мав таку ж спортивну статуру та бурхливу енергію, як і його син.

      – Приємно познайомитися з вами, Дікінсе, – сказав пан Беррінґтон, тиснучи руку.

      По тому він обернувся до Гаррі.

      – Доброго дня, Кліфтоне, – додав він, перш ніж сісти в порожнє крісло поруч із своєю дружиною.

      Гаррі здивувався, що пан Беррінґтон не потиснув йому руку. І звідки він знав, що його прізвище Кліфтон?

      Після того як мажордом подав пану Беррінґтону горнятко чаю, Джайлз зняв обгортку зі свого подарунка і радісно вигукнув, коли побачив приймач «Робертс радіо»[17]. Він встромив штепсель у розетку і почав налаштовувати прилад на різні станції. Хлопці аплодували й сміялися з кожним новим звуком, який лунав із великої дерев’яної скриньки.

      – Джайлз мені розповів, що зайняв друге місце з математики у цьому триместрі, – повідомила пані Беррінґтон, звертаючись до свого чоловіка.

      – Зате став гіршим майже у всіх інших дисциплінах, – відповів той.

      Джайлз намагався приховати збентеження і продовжував шукати якусь іншу станцію у своєму радіоприймачі.

      – Але ви мали бачити гол, який він забив у ворота «Ейвонгерсту», – заступився за приятеля Гаррі. – Ми всі впевнені, що він стане капітаном команди наступного року.

      – М’ячі не допоможуть вступити до Ітона, – зауважив пан Беррінґтон, не дивлячись на Гаррі. – Настав час братися за розум і працювати як слід.

      Упродовж якогось часу ніхто нічого не казав, доки мовчанку не порушила пані Беррінґтон:

      – Ви – той Кліфтон, який співає в хорі у церкві Святої Марії у Редкліффі? – запитала вона.

      – Гаррі – справжній соліст, – сказав Джайлз. – Насправді він хоровий стипендіат.

      Гаррі усвідомив, що батько Джайлза зараз споглядає на нього.

      – Гадаю, я вас впізнала, – зауважила пані Беррінґтон. – Ми з дідусем Джайлза якось відвідали месу в церкві Святої Марії, коли хор школи Святого Беди приєднався до СКАЧАТЬ