Лише час підкаже. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ старого, то чому вони недостатньо хороші для нього? – резюмував він із упевненістю, що не передбачала арґументів проти.

      – Можливо, хлопчик розумніший за нас обох, – зауважила Мейзі.

      Це на якийсь час заспокоїло Стена, але після чергової ложки каші він заявив:

      – Залежить від того, що розуміти під словом «розумний». Бо є розумні, а є мудрі.

      Він набрав іще одну ложку, але нічого більше не додав до цього глибокого твердження.

      Гаррі розрізав шматочок тосту на чотири частини, коли слухав, як дядько грає ту ж саму платівку знову й знову щоранку. Він зроду не захищав себе, позаяк було очевидно: Стен уже все вирішив щодо майбутнього Гаррі, ніщо не зможе змінити його рішення. Стен не усвідомлював, що його постійні допікання лише надихали Гаррі працювати ще старанніше.

      – Не можна сидіти тут весь день, – наприкінці коментував Стен, особливо коли відчував, що втрачає арґументацію. – Дехто з нас має й працювати, – додавав він, встаючи з-за столу.

      Ніхто не заперечував.

      – І ще одне, – видихав він, відчиняючи двері кухні. – Ніхто з вас не помітив, що хлопчик розм’як. Він навіть не облизує мою миску з-під каші. Бозна, чого їх там навчають у цій школі.

      Двері за ним зачинилися.

      – Не звертай уваги на свого дядька, – порадила мати Гаррі. – Він просто заздрить. Йому не подобається той факт, що ми всі пишаємося тобою. І навіть йому доведеться змінити свою платівку, коли ти здобудеш цю стипендію, так само як і твій приятель Дікінс.

      – У цьому й проблема, мамо, – сказав Гаррі. – Я не такий, як Дікінс, і починаю задумуватися, чи воно того варте.

      Усі мовчки витріщалися на Гаррі, доки не озвався дідусь, уперше за кілька днів:

      – Хотілося б і мені отримати можливість учитися в Бристольській ґімназії.

      – Чому, дідусю? – вигукнув Гаррі.

      – Бо якби я це зробив, то нам не довелося б жити з твоїм дядьком Стеном усі ці роки.

* * *

      Гаррі насолоджувався своїм ранковим достачанням газет, і не лише тому, що це давало причину звіятися з дому. За кілька тижнів він познайомився з кількома постійними клієнтами пана Дікінса, дехто з них чув, як він співав у церкві Святої Марії, і коли передавав їм їхній примірник, Гаррі часто пропонували горнятко чаю або й навіть яблуко. Пан Дікінс його попередив, що на маршруті трапляються дві собаки; упродовж двох тижнів вони обидві вже махали хвостами, коли експедитор злазив зі свого велосипеда.

      Гаррі із задоволенням виявив, що пан Голкомб був одним із постійних клієнтів пана Дікінса, і вони часто мали нагоду перекинутися словом, коли він щоранку привозив примірник «Таймс». Його перший учитель не сумнівався в тому, що учневі не потрібно повертатися до Меррівуда, і додав, що коли знадобиться додаткове навчання, то він зазвичай вільний увечері.

      Коли Гаррі повертався до газетного кіоску після свого маршруту, пан Дікінс завжди СКАЧАТЬ