Тлумачення снів. Зигмунд Фрейд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що в цілому висловлюють таку неприхильну думку щодо психічних функцій уві сні, визнають, однак, що певний залишок розумової діяльності уві сні зберігається. Зокрема, чітко про це заявляє Вундт (Wundt), чиє вчення зажило авторитету серед багатьох дослідників проблем сну. Відтак, виникає питання, якою є природа тих залишків нормальної розумової активності у снах? Загальновизнаним зараз вважається, що відтворювальна здатність, пам’ять, страждає уві сні меншою мірою і, як видається, набуває певної переваги у порівнянні з виявленням цієї функції у бадьорому стані (див. вище, Б), хоча деякі абсурдності снів мають пояснюватися саме типовими для сну забуттями. За словами Шпітти, сон не впливає на виявлення вдачі [Gemütsleben], і саме воно скеровує сни. Під «вдачею» [Gemüt] він розуміє «сталу сукупність почуттів, яка становить внутрішню суб’єктивну сутність людини» (Spitta, 1882, стор. 84 і далі).

      За Шольцом (Scholz, 1887, стор. 37), розумова діяльність у снах виявляє себе в «алегорійній реінтерпретації», якій вона піддає матеріал. Зібек теж вбачає у снах «здатність додаткової інтерпретації» (Siebeck, 1877, стор. 11), яку розум застосовує до всього, що ми сприймаємо і відчуваємо. Особливі труднощі виникають щодо оцінки найвищої психічної функції, тобто свідомості. Оскільки те, що ми знаємо про сон, приходить до нас тільки через свідомість, не може бути жодного сумніву щодо її збереження уві сні; але Шпітта (Spitta, 1882, стор. 84-5) стверджує, що свідомість уві сні не включає самосвідомості. Дельбьоф визнає (Delboeuf, 1885, стор. 19), що він не розуміє природи такої відмінності.

      Асоціативні закони, за якими згруповуються ідеї, також діють у снах, ба, у снах їхня сила виявляється виразніше. Штрюмпель (Strümpell, 1877, стор. 70): «Перебіг сну відбувається, мабуть, винятково за законами голих ідей або органічних подразників, що супроводжують такі ідеї; тобто поза впливом осмислення, естетичного смаку чи моральної оцінки».

      Автори, чиї погляди я тут відтворюю, змальовують процес продукування снів у такий спосіб: уві сні сума чуттєвих подразників, що надходять зі згадуваних нами джерел, перш за все пробуджує у душі групу ідей у вигляді галюцинацій (або, за Вундтом, ілюзій – позаяк вони походять від зовнішніх і внутрішніх подразників). Вони зв’язуються між собою відповідно до відомих асоціативних законів і, за тими самими законами, викликають нову серію ідей (радше, образів). Далі весь матеріал обробляється настільки, наскільки це дозволяють залишки активності організаційних і мислених функцій розуму (див. Wundt, 1874, стор. 658 і Weygandt, 1893). Незрозумілим залишається, щоправда, які мотиви визначають збудження тієї чи іншої вервечки асоціацій образами, які надходять не ззовні.

      Утім, неодноразово зазначався особливий характер асоціацій, що зв’язують між собою ідеї сну, і їхня відмінність від тих, що починають діяти по пробудженні. Так, Фолькельт стверджує (Volkelt, 1875, стор. 15): «У снах уявлення грають у квача, хапаючись за випадкові подібності і ледь помітні зв’язки. Усі сни сповнені цих недбалих, випадкових поєднань». Морі надає найбільшої ваги цій асоціативній особливості, яка дозволяє йому аналогії з певними психічними розладами. Він визначає дві основні риси маячні [délire]: «1) une action spontanée et comme automatique de l’esprit; СКАЧАТЬ