Тлумачення снів. Зигмунд Фрейд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сутність, попри будь-яку машкару – вшанувальну чи принизливу… Чесна людина не вчинить ганебного злочину навіть уві сні, або, якщо таке станеться, то вона жахнеться свого вчинку як такого, що суперечить її природі. Римський імператор, який стратив одного зі своїх підданих, бо тому снилося, як він стяв голову кесареві, виправдовував своє рішення тим, що маючи такі думки уві сні, той либонь мав подібні у реальному житті. Ось чому про недопустимі для нас речі ми, у дуже характерний спосіб, говоримо: «Мені б таке навіть уві сні не привиділося».

      Натомість Платон вважає, що кращими є ті, кому тільки уві сні ввижається те, що інші роблять наяву.

      «Розкажи мені свої сни, і я скажу тобі, яка твоя внутрішня сутність», перефразовує Pfaff популярну приказку.

      Питання моралі уві сні посідає одне з центральних місць у невеликій брошурі Гільдебрандта, яку я вже так рясно цитував, оскільки з усього, що я знайшов в літературі, його робота найдосконаліша за формою і найбагатша на ідеї. Гільдебрандт теж формулює як закон – що чистіше життя людини, то чистіші її сни; що паскудніше, то брудніші сни.

      Моральна природа людини зберігається навіть уві сні: «Тим часом як жодна кричуща арифметична помилка, жодне романтичне перекручення законів природи, жоден найкумедніший анахронізм не бентежать нас і не викликають жодної підозри, ми ніколи не перестаємо розрізняти добро і зло, правду і кривду, чесноти і вади. Хоч би скільки з того, що супроводжує нас удень, відпало упродовж кількох годин сну, категоричний імператив Канта так невідступно слідує за нами назирці, що ми не можемо позбутися його навіть у снах… Однак пояснити це може тільки те, що основи людської природи, моральне єство надто сильні, щоб їх порушив калейдоскопічний вир сну, якому підвладні уява, інтелект, пам’ять та інші властивості такого класу» (Hildebrandt, 1875, стор 45 і далі).

      У подальшому обговоренні питання, у позиціях обох груп авторів виникли дивні зрушення та невідповідності. Строго кажучи всі, хто вірить, що моральність людини припиняє свою дію у снах, мали б утратити інтерес до аморальних снів. Вони б мали заперечувати відповідальність людини за її сни і відкидати спроби вивести з вадливих снів наявність у особи етичних вад так само, як вони впевнено відхиляли б спроби вивести інтелектуальну неповноцінність особи з абсурдності її снів. Інші, натомість, хто обстоює поширення у сни «категоричного імперативу», мали б визнати беззастережну відповідальність особи за аморальні сни. Нам залишалось би тільки сподіватися, що у них самих не трапляться у снах якісь неподобства, що поставлять під сумнів власну моральність цих авторів.

      Однак тепер, здається, ніхто не знає про себе напевне, наскільки він добрий чи поганий, і ніхто не може заперечити спогад про власний аморальний сон. В усякому разі, автори з обох груп, попри незгоду в питанні моральності у снах, намагаються пояснювати походження аморальних снів, з чого народжується нова розбіжність у поглядах, оскільки одні шукають відповідь у психічних функціях, а інші – у порушеннях, викликаних соматичними причинами. СКАЧАТЬ