Украдене щастя (збірник). Іван Франко

Чтение книги онлайн.

      Велика зала світлом вся залита.

      Горять лампи й ряснії жирандолі,

      І повінь іскор, наче стежка бита,

      У дзеркалах великих ллється долі.

      Там на галерії музика грає,

      Гримить, то плаче, мов дитина в полі.

      Посеред зали стіл довжезний сяє

      Від срібла, скла й точеного кришталю,

      І довгий ряд букетів розділяє,

      Мов скиба із смарагдів і коралю,

      Вподовж його сніжисто-біле поле.

      Вельможне панство заповнило залю:

      Блиск туалет аж сліпить око кволе;

      Горять алмази, чути шелест шовку,

      А блиск очей красунь аж серце коле.

      Мов п’яний, зір блукає: тут головку

      Чудову схопить, там лице марсове,

      Там сніжно-білу шийку. Без умовку

      Розмова ллється, клекотить чудове

      Гудіння, де сотки шумних привітань,

      Солодкі шепти, срібний сміх, перлове

      Признання, град уриваних запитань

      Мішається, витворює вражіння

      Живої маси, де з турбот і скитань

      Втишається душа, щеза сумління,

      Все одиничне тає, пропадає,

      Живе лиш тлум, гуртове сотворіння.

      Ось панство звільна при столі сідає.

      Довжезний ряд – по черзі, чорні фраки

      Й цвітисті строї. Тихо доглядає

      Порядку служба; думав би, що таки

      Сам з себе кождий там сів, де належить

      За честь, літа й службовії відзнаки.

      Почався бенкет. Шумно! Не бентежить

      Нікого з тих шести соток ізбранних

      Ніяке горе, шляху їх не стежить

      Ніякий ворог, в ясних блисках ранних,

      У пурпуровім сяйві перед ними

      Весь світ. Нема убогих, безталанних!

      Так дзвінко ті сміються херувими

      У модних сукнях! Щиро так жартують

      Пани створіння! Мов солодкі рими

      Складаються в гармонію, римують

      Розмови, й брязкіт срібної посуди,

      І колір вин, що в келихах шумують.

      Свобода тут підносить кожді груди,

      І радістю палають кожді очі,

      І гордощами, що минули труди,

      Що день настав після страшної ночі!

      Здобута величезная побіда,

      Не зможе вже піднятись і не схоче

      Грізна рука розбитого сусіда.

      І я сидів на бенкеті між ними,

      Та не було в мойому серці тону

      Веселости й свободи ні краплини.

      Мов Юда той серед Синедріону,

      Котрому він Христа продав на муки[119],

      Так я сидів на бенкеті отсьому.

      І СКАЧАТЬ