Украдене щастя (збірник). Іван Франко

Чтение книги онлайн.

      Та третя, злобная старуха,

      Всміхаючись на ті слова,

      На душу своїм духом хуха

      І ось що скиглить, мов сова:

      «Ай-ай, розщедрились сестриці!

      Ось цяцю винайшли яку!

      Добра повніські рукавиці

      На неї сиплють без ліку.

      Та що се, ви якогось Данта[104], Ґете[105]

      Чи Шеллі[106] з неї хочете зробить?

      Ну, любоньки, без мене ви не втнете,

      Мені ж героїв тих по вуха вже досить!

      Чекайте ж, я даруночок їй дам

      Такий, що ваші пишні дари

      Їй будуть не коштовний крам,

      А гірш тяжкої муки й кари.

      Іди ж собі, душе, у свою путь, —

      Що терням встелена тобі, не розмарином!

      А чим тобі на світі буть?

      Будь русином і хлопським сином!

      Талант твій буде рвать тебе

      Між люди, в вир життя могучий,

      В великих діл і намірів ігрисько,

      Та вродження й мій присуд неминучий

      Тебе по пояс загребе

      В багно грузьке, в клопотів муравлисько.

      Той зарід сили, що іскриться в тобі, —

      Ні, ти не розів’єш його як слід.

      Без вправ, без змагань, наче в гробі,

      Його задушить твій нездарний рід.

      Твій ум хоч буде вічно рваться

      До світла, правди і добра,

      Та ввік не здужає добраться

      До тої течії, котра

      Його б запліднила на зріст,

      Йому дала би власний зміст,

      Ярку створила б індивідуальність,

      Дала би форм, думок ориґінальність.

      Се не для тебе, синку мій!

      Ти будеш за чужим слідом все гнаться,

      Із помилок чужих нічого не навчаться

      І повторять зади по указці чужій.

      Твоє чуття тобі за пекло стане,

      Його топтатимуть усі,

      Аж сміття з скарбу зробиться погане,

      Аж зависть розростесь, любов зав’яне,

      Гірка отрута лишиться в душі.

      Бажати будеш правди дуже,

      Та з помилки у помилку блукать, —

      Ніхто тебе не витягне з калюжі,

      Хіба лиш Божа благодать».