Украдене щастя (збірник). Іван Франко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Украдене щастя (збірник) - Іван Франко страница 59

СКАЧАТЬ ніким чола щоб не корить».

      Та третя, злобная старуха,

      Всміхаючись на ті слова,

      На душу своїм духом хуха

      І ось що скиглить, мов сова:

      «Ай-ай, розщедрились сестриці!

      Ось цяцю винайшли яку!

      Добра повніські рукавиці

      На неї сиплють без ліку.

      Та що се, ви якогось Данта[104], Ґете[105]

      Чи Шеллі[106] з неї хочете зробить?

      Ну, любоньки, без мене ви не втнете,

      Мені ж героїв тих по вуха вже досить!

      Чекайте ж, я даруночок їй дам

      Такий, що ваші пишні дари

      Їй будуть не коштовний крам,

      А гірш тяжкої муки й кари.

      Іди ж собі, душе, у свою путь, —

      Що терням встелена тобі, не розмарином!

      А чим тобі на світі буть?

      Будь русином і хлопським сином!

      Талант твій буде рвать тебе

      Між люди, в вир життя могучий,

      В великих діл і намірів ігрисько,

      Та вродження й мій присуд неминучий

      Тебе по пояс загребе

      В багно грузьке, в клопотів муравлисько.

      Той зарід сили, що іскриться в тобі, —

      Ні, ти не розів’єш його як слід.

      Без вправ, без змагань, наче в гробі,

      Його задушить твій нездарний рід.

      Твій ум хоч буде вічно рваться

      До світла, правди і добра,

      Та ввік не здужає добраться

      До тої течії, котра

      Його б запліднила на зріст,

      Йому дала би власний зміст,

      Ярку створила б індивідуальність,

      Дала би форм, думок ориґінальність.

      Се не для тебе, синку мій!

      Ти будеш за чужим слідом все гнаться,

      Із помилок чужих нічого не навчаться

      І повторять зади по указці чужій.

      Твоє чуття тобі за пекло стане,

      Його топтатимуть усі,

      Аж сміття з скарбу зробиться погане,

      Аж зависть розростесь, любов зав’яне,

      Гірка отрута лишиться в душі.

      Бажати будеш правди дуже,

      Та з помилки у помилку блукать, —

      Ніхто тебе не витягне з калюжі,

      Хіба лиш Божа благодать».

* * *

      Всякий леґенди співа: атеїсти про муки месії,

      Амораліст про чернечу мораль, радикал про покірність,

      Про самозречення й про занехаєння дійсного світу.

      Окрик: життя – то чуття! Моє я – то мій світ, а у ньому

      Стільки незвісного, тайн і безодень, Америк багато!

      Гей же, Колумби[107]! Нові каравели готуйте, на вітер

      Пніте вітрила. Рушай невідомі світи відкривати!

      Світ дотикальних появ, отих грубих, важких елементів

      Звісний нам добре наскрізь, перемірений, зважений точно,

      Бридкість його і красу описали нам і змалювали

      Вже на стосотні лади. Надокучило! Годі! Давайте

      Свіже! Ведіть нас туди, де ніхто ще не втоптував шляху,

      Де непридавлені тілом лиш нагії душі буяють!

      Нуте, поезію слів і незайманих звуків давайте,

      Мовою душ говоріть до душі, піднімайте уяву

      На висоту, де горить СКАЧАТЬ



<p>104</p>

Данте Аліґієрі, Дант (1265—1321) – італійський поет і політичний діяч доби Передвідродження. У Львові 1913 р. І. Франко видав книгу «Данте Аліґієрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії».

<p>105</p>

Ґете Йоган-Вольфґанґ фон (1749—1832) – німецький письменник, мислитель, природодослідник.

<p>106</p>

Шелл іПерсі-Біші (1792—1822) – англійський поет доби романтизму. Франкові належить незавершений переклад філософської поеми П.-Б. Шеллі «Цариця Меб». Його уривок опубліковано у збірці І. Франка «Думи і пісні найзнатніших європейських поетів» (Львів, 1879. – С. 27—28).

<p>107</p>

Колумб Христофор (1451—1506) – мореплавець, іспанський адмірал (1492), віце-король «Індій» (1492), першовідкривач Саргасового й Карибського морів, Багамських та Антильських островів, частини північного узбережжя Південної Америки та карибської берегової лінії Центральної Америки. У переносному значенні – уособлення духу відкриття, пошуку нових сфер буття.