Украдене щастя (збірник). Іван Франко

Чтение книги онлайн.

      Благословенна ти поміж жонами[49],

      Одрадо душ і сонце благовісне,

      Почата в захваті, окроплена сльозами,

      О раю мій, моя ти муко, Пісне!

      Царице, ти найнижчого з-між люду

      Підносиш до вершин свойого трону

      І до глибин терпіння, сліз і бруду

      Ведеш і тих, що двигають корону.

      Твій подих всі серця людські рівняє,

      Твій поцілуй всі душі благородить

      І сльози на алмаз переміняє.

      І дотик твій із терня рожі родить,

      І по серцях, мов чар солодкий, ходить,

      І будить, молодить і оп’яняє.

      Мій друже, що в нічну годину тиху

      Отсі рядки очима пробігаєш

      І в них народному заради лиху

      Чи власним болям полекші шукаєш, —

      Коли тобі хоч при одному слові

      Живіше в грудях серце затріпоче,

      В душі озветься щось, немов луна в діброві,

      В очах огонь сльозу згасить захоче, —

      Благословлю тебе, щоб аж до скону твого

      Доніс ти серце чисте й щиру душу

      І щоб ти не зазнав сирітства духового,

      В якому я свій вік коротать мушу.

      Кожда кичера в млі,

      Кождий плай закуривсь —

      Що за мла на твойому чолі?

      Ти чого, брате мій, зажуривсь?

      Як потік клекотить!

      Як гуде Черемош[51]!

      Щось таємнеє душу гнітить,

      Якихсь дум обігнаться не мож.

      Щось таке, мов докір,

      Над душею гука,

      Мов та каня, що в млі поверх гір

      Сумно скиглить і дощ наклика.

      Дівчино, моя ти рибчино,

      Дівчино, кохання моє,

      Ти мого страждання причино,

      Скарбнице, що щастя дає!

      Обоє підемо, обоє,

      В далеку мандрівку життя.

      Нічого не страшно з тобою,

      Бо ти чудодійне дитя.

      Ти стрілиш очима – і горе

      Розвієсь, мов мла на версі;

      Всміхнешся – й розбурхане море

      Поклониться твоїй красі.

      Найгарніша для нас

      Заграничная квітка;

      Найлюбіше лице,

      Що стрічається зрідка.

      Найчистіша СКАЧАТЬ