Украдене щастя (збірник). Іван Франко

Чтение книги онлайн.

      Сніг мете степами,

      Вітер порохами,

      Покоївка в хаті робить те

      Щіткою своєю,

      А козак матнею

      (У Шевченка) вулицю мете[53].

      Жид мете, знай, зиски,

      А голодний з миски

      Так мете, аж годі дух звести;

      Наші ж ґенерали,

      Піхни[54], клерикали,

      Раді б нас з лиця землі змести.

      Шлепом метуть дами,

      Цензор олівцями

      Вільне слово так мете, як в дим;

      Страх мете юрбою,

      Смерть мете косою,

      Лиш метелик не мете нічим.

      Мамцю, мамцю, що мені?

      Щось, мабуть, зовсім погане!

      Мій спокій, мов свічка, тане,

      А в серденьку, як в млині.

      Щось туркоче, щось біжить —

      Тихо-тихо, то знов крепче,

      Щось співає, свище, шепче,

      А все згідно: «Жить! Жить! Жить!»

      Без причини я сміюсь,

      Без причини гірко плачу,

      Щось у млі рожевій бачу,

      Всіх люблю і всіх боюсь.

      Спать не можу й бачу сни:

      Десь немов садок розкішний,

      В нім квіток рядок утішний

      В тихім сяєві весни.

      Між квітками тими й я.

      А в садку музика грає,

      Рій метеликів гуляє…

      Мамко, мамочко моя!

      А між ними там один

      Пишнокрилий, срібнолатий…

      Ах, якби його спіймати!..

      Ґрації[55] якоїсь син.

      Він крильцями тріпотить —

      Весь рожевий, тло зелене —

      Все круг мене, все круг мене

      Відлетить, то прилетить!

      Мамцю, мамцю, що се є?

      Чи метелик, чи горобчик,

      Чи рожевий, гарний хлопчик

      Мені спати не дає?..

      Чи не добре б нам, брати, зачати

      Скорбне слово у скорботну пору,

      Як мужам до мужеського збору,

      Не як дітям у дзвінки бряжчати?

      Вирядім СКАЧАТЬ