Бути щасливіше. Сьогодні. Зараз. Завжди. Тал Бен-Шахар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ перестрибнули через бар’єр і повтікали. А собаки з другої групи, що раніше ніяк не могли запобігти ударам, не робили спроб утекти. Коли цих собак било струмом, вони просто лягали на підлогу і скиглили. Вони навчилися бути безпорадними.

      Селіґман виконав аналогічний експеримент і з людьми – він діяв на них гучним шумом, вельми неприємним для слуху. В одній групі люди мали змогу якось вплинути на цей шум і навіть припинити його, тоді як люди в другій групі такої можливості не мали. Згодом обидві групи було піддано випробуванням гучним шумом, який можна було вимкнути, але люди з другої групи навіть не намагалися цього зробити – вони цілком змирилися з тією халепою, у яку вскочили.

      Дослідження, проведене Селіґманом, наочно демонструє, як легко ми навчаємося бути безпорадними. Якщо нам так і не вдається досягти бажаного результату, ми часто робимо з цього висновок, що в нашому житті нічого не зміниш або що над якимись його аспектами ми не владні. Такий спосіб мислення неминуче призводить до розпачу.

      Час замислитися

      Спробуйте згадати той час – чи то єдиний епізод, чи досить тривалий проміжок часу, – коли ви почувалися нігілістом, який не міг виборсатися зі свого тодішнього нещастя. Якби у вас була можливість подивитися на цю ситуацію збоку, що б ви порадили собі самому?

      Тімон, не відчуваючи розради ані від участі в щурячих перегонах, ані від безцільного життя гедоніста і не підозрюючи про якісь інші можливості, упокорюється перед своїм нещастям і перетворюється на нігіліста. А що тоді відбувається з його дітьми? Тімон-бо не хоче, щоб вони прожили життя, сповнене «тихого відчаю», але він поняття не має, як вказати їм потрібний шлях. Чи треба йому вчити їх страждати нині, щоб досягти мети в майбутньому? Як Тімон може вчити їх цього, якщо сам чудово знає про ті страждання, на які приречені учасники щурячих перегонів? То невже йому потрібно вчити їх жити сьогоднішнім днем? Але Тімон не з таких: занадто вже добре він усвідомив усю порожнечу гедоністичного життя.

      І учасник щурячих перегонів, і гедоніст, і нігіліст – усі вони, кожен на свій лад, помиляються – неправильно тлумачать дійсність, не розуміють істинну природу щастя і не знають, що потрібно для повноцінного життя. Учасник щурячих перегонів страждає внаслідок «облудності будь-яких досягнень» – помилкової віри в те, що якщо ми досягнемо дуже важливої мети, то будемо щасливі до кінця своїх днів. Гедоніст потерпає через «облудність поточного моменту» – помилкову віру в те, що щастя можна пізнати, занурившись у нескінченний потік хвилинних насолод у відриві від нашого життєвого призначення. Нігілізм – це також помилка, хибне тлумачення дійсності – помилкова віра в те, що хай би що ти робив, а щастя все одно тобі не досягти. Згадана омана виникає через нездатність розгледіти можливість синтезу між прагненням чогось досягти і поточним моментом – третього шляху, який допоміг би виборсатися зі скрутного становища.

Архетип щастя

      Одна студентка, яка СКАЧАТЬ