Художник. Денис Замрій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сірих колодязів-дворів, дихав холодним вітром, який за відчуттям уродженця південної губернії дув завжди тільки з півночі і тільки йому в обличчя. Але було все ж таки щось надзвичайно привабливе в цій холодній столиці…

      Тарас нагнувся, рукавом змахнув пил зі стоптаних чобіт, поправив мотузку, що була йому за пояс, і замислився. Іти ночувати в комірчину під самим дахом йому не хотілося, на трактир грошей не вистачало навіть у разі найскромнішого замовлення… Залишалося одне – гуляти вулицями Північної Пальміри. Тим паче, коли для тебе, якщо ти почуваєшся справжнім художником, завжди є чим милуватися: повільною Невою, каріатидами на фасадах, перехожими на проспекті й на бульварах…

      Варто додати, що художником робітник вважав себе давно – від тієї хвилини, коли, ставши сільським пастушком, уперше в житті взяв до рук олівець. Першими стали малюнки з овечками, які паслися на луках, хатами під солом’яними стріхами, чоловіками в козацьких шапках і… янголами. Словом, усе, що бачив пастушок навколо себе в селі та на золочених іконах у церкві, те й малював. Клаптики паперу, знайдені на дорозі, він ховав у величезну пастушу торбу, змішуючи з яблуками, шматками медових стільників і крихтами хліба.

      Спогади про яблука і стільники зараз були особливо сумними. Робітник зітхнув і затягнув міцніше пояс. Залишилося тільки вийти на Невський і гордо пройтися до Літнього саду, купивши по дорозі булку.

      «Оце так, – думав робітник, крокуючи по кам’яних плитах, – занесло, звичайно, мене в столицю… Знали б батько та мати – не повірили б! Або дяк… Добре, про того злидня навіть згадувати не хочу!»

      Тим часом провулок вивів його на Невський. Залишалося дістатися до набережної річки Фонтанки, щоб хоч уночі, але проникнути туди, куди проникати було суворо заборонено, однак де давно хотілося побувати, – до Літнього саду.

      Хто з нас, друзі, не чув, що таке Літній сад столичного Санкт-Петербурга? Навіть той, хто ніколи не бував на берегах Неви, напевно, знав про це восьме диво світу, яке було закладено за наказом самого Петра Великого. Саме тут перший імператор всеросійський мріяв створити свою літню резиденцію.

      Фонтани, до яких спеціальним височайшим указом Петро велів «для подачі води влаштувати в річці, яка тече повз моє подвір’я, спеціальну споруду за наданим кресленням». Скульптури Мінерви, Олександра Македонського, Амура і Психеї, Талії і Терпсихори – усі годі перерахувати – біліли серед високих дерев на геометрично ідеальних алеях. Палаци і павільйони, ставки, боскети і великий партер… Навіть якщо всю Академію мистецтв вивести туди на етюди, за тиждень все не намалюють!

      Побудований за європейським зразком і за участі європейців, Літній сад, тим не менш, дивував іноземців своїм розмахом, красою і чимось невловним, що було притаманне тільки Північній Пальмірі.

      Російський майстер Іван Матвєєв, призначений першим архітектором саду, узявся освоювати ділянку з небаченим ентузіазмом. Ентузіазму, як це частенько буває в Росії, вистачило тільки СКАЧАТЬ