Художник. Денис Замрій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ симпатією й щирою любов’ю до невідомого сироти, кріпосного хлопця з великим талантом. Ну, і по-третє – це просто красиво. Тож, шановний читачу, дозвольмо на якусь мить вимислу взяти гору над сухою правдою, викладеною, а точніше, не викладеною в жодних документах. Від цього світ стане яскравішим, а історія – цікавішою.

      Хоча цілком може бути, що нам, оповідачам, не розумом, але палкою уявою вдалося розгледіти саме те, що відбувалося насправді.

      Розділ шостий

      Духовна особа

      Дочка уродлива.

      Мов тополя, виростає

      Світові на диво.

      Виростає…

Т. Шевченко. Княжна, 1847

      Роль звичайного сільського дячка в українській культурі не можна недооцінювати.

      Микола Васильович Гоголь залишив нам найбільш точну характеристику цього персонажа і вичерпний його опис: «Ось, наприклад, чи знаєте ви дяка Диканьської церкви Хому Григоровича? Ех, голова! Що за історії вмів він оповідати! Дві з них знайдете в цій книжці. Він ніколи не носив строкатого халата, який ви зустрінете на багатьох сільських дячках, але заходьте до нього, і в будні він вас завжди прийме в балахоні з тонкого сукна кольору застудженого картопляного киселю, за який він платив у Полтаві мало не по шість карбованці за аршин. Від чобіт його, у нас ніхто не скаже на цілому хуторі, щоб було чути запах дьогтю, але кожному відомо, що він чистив їх найкращим смальцем, якого, думаю, з радістю інший мужик поклав би собі в кашу. Ніхто не скаже, щоб він коли-небудь витирав ніс полою свого балахона, як це роблять інші люди його звання, але виймав з-за пазухи охайно складену білу хусточку, вишиту по всіх краях червоними нитками, і, виправивши, що треба, складав її знову, зазвичай у дванадцяту долю, і ховав за пазуху».

      Сучасник автора «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки», наш пітерський підмайстер Тарас, дуже б здивувався, якби йому сказали, що в його житті досить вагому роль відігрáє саме дяк, або, точніше, ціла їхня верства.

      Можуть здивуватися також наші читачі. Проте в ті часи дяк, що в перекладі з грецької означає «служитель», часто був єдиною письменною людиною на селі, не враховуючи, звичайно, поміщиків і священиків. А для вихідця із селян стати дяком означало, як сказали б зараз, «просунутися вгору соціальною драбиною».

      Дяки навчали дітей у школі і грамоти, і всіляких життєвих премудростей. Дяки-малярі – самобутні народні іконописці – творили незабутні образи. Образи ці вперше привабили до живопису увагу Шевченка.

      Один із них, «дяк-хіромант», як згодом назве його сам Тарас, подивившись його долоню, сказав: «Не вийде з тебе маляра». Пророкування з точністю справдилося – вийшов художник академічного спрямування. Але на все свій час.

      Другий дяк, підійшовши до справи більш відповідально, погодився вчити хлопчика-пастушка «малярства», і тільки управитель маєтку Дмитренко не відпустив Тараса, завадивши цьому. Хоча, якщо точніше, просто відклав цю справу на деякий час.

      Несповідимі СКАЧАТЬ