Справжня історія Стародавнього світу. О. Р. Мустафін
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Справжня історія Стародавнього світу - О. Р. Мустафін страница 9

Название: Справжня історія Стародавнього світу

Автор: О. Р. Мустафін

Издательство:

Жанр: История

Серия:

isbn: 978-966-03-6186-7

isbn:

СКАЧАТЬ і кілька кімнат, а у вінчанців – ще й внутрішній зал із вогнищем, дах над яким спирався на стовпи. Житла стояли рядами або колами навколо великого майдану, що його використовували або як загін для худоби, або ж як місце для святилищ – вчені досі сперечаються щодо його призначення. Не дійшли згоди історики і щодо відповіді на питання, чому трипільці і вінчанці кожні півстоліття спалювали свої житла і оселялися на новому місці. Що відомо напевне – воювати племена землеробів не любили, віддаючи перевагу перемовинам і мирній торгівлі.

      Вінчанський будинок (сучасна реконструкція).

      Керамічна модель трипільського будинку (Колекція Платар).

      2. Перші індоєвропейці. У степах на схід від Дніпра одночасно з трипільцями мешкали племена скотарів. Вони не мали великих поселень, адже здебільшого пересувалися разом із худобою у пошуках кращих пасовиськ. Навіть посуд у скотарів мав загострене дно – так його зручніше було закопувати в землю та викопувати під час переселень. Мешканці степів приручили коня і першими навчилися використовувати його для їзди та перевезення вантажів. Згодом це дозволило їм остаточно перейти до кочового способу життя.

      Не дивно, що досліджувати культуру скотарів ученим доводиться насамперед за їхніми похованнями – неглибокими ямами, над якими залишалися спочатку невеликі насипи землі, а згодом – штучні пагорби, так звані кургани. Ховаючи померлих, степовики клали їм до могил речі, які, на переконання родичів, могли їм знадобитися у потойбічному світі, – серед них були і прикраси, і зброя, і знаряддя праці. Саме завдяки цьому звичаю вчені дізналися не лише про те, що перші кочовики були кремезними людьми високого зросту, а й багато подробиць їхнього щоденного життя.

      Більшість істориків упевнена, що нащадками скотарів, які мешкали за мідно-кам’яної доби у причорноморських степах, є всі індоєвропейські народи – від сучасних португальців і ірландців до таджиків і індійців. Рухливим, войовничо налаштованим племенам швидко стало затісно на їхній батьківщині, і вони почали шукати нових місць для життя. Поступово індоєвропейці (так називають їх вчені; як вони звали себе самі – наразі невідомо) розселилися на величезній території – від Атлантичного океану до витоків річки Єнісей. Населення, що зустрічалося на їхньому шляху, змушене було залишати обжиті землі або ж змішуватися з прибульцями. Переселенці засвоювали досягнення, звичаї і спосіб життя місцевих мешканців, а ті, у свою чергу, опановували мову і культуру індоєвропейців, змінюючи і пристосовуючи їх до нових умов. Колись єдина спільнота почала розпадатися, утворюючи нові племена – майбутніх германців, слов’ян, греків, хеттів, аріїв тощо.

      Культури Північного Причорномор’я кінця IV тис. до н. е.

      3. Бронза замість міді. Розселенню індоєвропейських племен сприяло й те, що вони мали зброю не з міді чи кременя, СКАЧАТЬ