Справжня історія Стародавнього світу. О. Р. Мустафін
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Справжня історія Стародавнього світу - О. Р. Мустафін страница 4

Название: Справжня історія Стародавнього світу

Автор: О. Р. Мустафін

Издательство:

Жанр: История

Серия:

isbn: 978-966-03-6186-7

isbn:

СКАЧАТЬ і художньою точністю. Це було справжнє мистецтво – тобто пізнання і відтворення світу через почуття і переживання. За допомогою мистецтва людина почала й перетворювати світ навколо себе, робити його гарнішим і привабливішим. Вона робила це крок за кроком, прикрашаючи своє житло живописом, одяг – орнаментом або ж створюючи об’ємні зображення тварин і людей – скульптуру.

      Розлючений бик. Малюнок, знайдений у печері Альтаміра.

      Найдавніша флейта, знайдена в печері Дів’є Бабе.

      Розповіді, перекази і пісні – це теж особливе мистецтво, початки якого також сягають давніх часів. Спів – це перша музика, створена людьми. Згодом до неї додалася гра на музичних інструментах. Першим з них вважають маленьку кістяну флейту, шматочки якої були знайдені в печері дів’є Бабе у Словенії. А в Україні біля Мізина був знайдений цілий набір інструментів для первісного «оркестру», який переконав учених, що в ті далекі часи виникло і мистецтво танцю.

      Звичаї, релігійні вірування, мистецтво та спільні життєві навички людей вчені називають культурою.

      Первісні хлібороби і скотарі

      1. виникнення землеробства. За мільйони років первісної історії люди подолали великий шлях. Вони змінилися ззовні, іншою стала їхня свідомість, зросли знання про навколишній світ, досконалішими стали знаряддя праці. Але заняття людей залишалися незмінними. Кроманьйонці, як і їхні далекі пращури, харчувалися тим, що чоловіки могли вполювати, а жінки – зібрати у навколишніх лісах чи на луках. Вони лише привласнювали собі те, що створювала природа, а виготовляли тільки засоби для праці. Проте можливості природи – обмежені. І якщо на початку історії, коли людей було небагато, їжі вистачало на всіх, зі зростанням населення прогодуватися ставало все важче. Люди змушені були дбайливіше ставитися до того, що мали, шукати нові, більш врожайні їстівні рослини, вчитися захищати їх від бур’яну і шкідників.

      Найкмітливіші зауважили, що зерна, недбало просипані минулого року біля оселі, проростають і можуть дати новий врожай, а потім здогадалися, що рослини можна пересаджувати на зручніше місце, аби їх легше було доглядати. Згодом селяни навчилися навмисно наділяти окремі ділянки землі – городи та поля, обробляти її мотиками, сіяти і боронити, а коли зерно достигало – зрізати його особливими ножами – серпами. Зібране насіння перетирали на борошно і пекли з нього хліб.

      Ступка для подрібнення зерна, знайдена в Кюльтепе (Музей історії Азербайджану).

      «Родючий півмісяць». Територія розселення перших землеробів.

      Вчені стверджують, що землеробство виникло близько 12 тисяч років тому, або ж за 10 тисяч років до нашої ери у Західній Азії, мешканці якої першими навчилися сіяти пшеницю та ячмінь. Ці та інші рослини, які люди СКАЧАТЬ