Справжня історія Стародавнього світу. О. Р. Мустафін

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ хліб переважно жінки, розводили худобу здебільшого чоловіки.

      З появою хліборобства і прирученням свійських тварин життя людей докорінно змінилося. Тепер вони могли самі виробляти те, що раніше брали від природи. Виникло аграрне, або ж сільське, господарство. Це був перший справжній переворот в історії людського суспільства. Вчені подібні перевороти називають революціями – в перекладі з латини це слово й означає «переворот». Тому появу землеробства і скотарства називають аграрною революцією. А оскільки відбулася вона наприкінці кам’яного віку – в період, що має назву неоліт, то використовують ще одну назву: неолітична революція.

      3. Розвиток ремесел і початки торгівлі. Неоліт (від грецьких слів «нео» (новий) і «літ» (камінь)) взагалі приніс людству багато чого нового. Саме в цей час були винайдені прядка, з допомогою якої з вовни, льону чи конопель робили нитки, та перший ткацький верстат. Верстат складався з дерев’яної рами, на яку згори донизу щільно натягали нитки. Залишалося лише рядок за рядком пропускати через них поперечні нитки – і виходила тканина. З тканини шили одяг – набагато легший і зручніший за той, що раніше виготовляли зі шкіри.

      Люди навчилися робити міцний посуд із глини. Спочатку нею лише обмазували плетені кошики. Але згодом побачили: якщо такий кошик потрапляє до багаття, то пруття згорає, а глина набуває міцності і не пропускає воду. Після цього глиняні вироби навмисно почали обпалювати у вогні. Так з’явився керамічний посуд.

      Первісний ткацький верстат (сучасна реконструкція).

      Керамічна посудина неолітичної культури Дзьомон (Токійський національний музей).

      Гончарство (тобто виготовлення керамічного посуду) і ткацтво стали одними з перших ремесел. Первісні гончарі та ткалі зазвичай поєднували своє ремесло із заняттям землеробством чи скотарством. Але згодом з’явилися люди, для яких ремесло стало головним, ба навіть єдиним заняттям, – ремісники. Вони виробляли тканини чи посуду набагато більше, аніж було потрібно в їхньому власному господарстві, і просто обмінювали надлишки на хліб, сир чи м’ясо у родичів чи сусідів.

      Обмінювалися між собою й окремі громади, адже навіть поклади глини, придатної для виготовлення посуду, зустрічаються не всюди. Що вже казати про сіль чи кремінь – цей камінь найкраще підходив для виробництва знарядь праці. Зазвичай хлібороби, скотарі чи ремісники не мали часу й сил для мандрівок і пошуків потрібних виробів, тому згодом цю справу взяли на себе посередники – торгівці. Обмін перетворився на торгівлю. Первісні люди, щоправда, не знали грошей. Тому, щоб полегшити обмін і визначити ціну того чи іншого товару, використовували черепашок, шкіри тварин або ж міри зерна.

      Становлення патріархального суспільства

      1. Початок доби металів. Чим більше у давніх СКАЧАТЬ