Справжня історія Стародавнього світу. О. Р. Мустафін

Чтение книги онлайн.

      2. Люди розселяються світом. Габіліси – не єдиний вид найдавнішихлюдей. Поруч з ними жили й інші. Розвиненішими вчені вважають еректусів – ця назва перекладається як «людина випростана», або ж «прямохідна». Вони і справді не так сильно нахилялися вперед під час пересування. І харчувалися не лише рослинною їжею, а й полювали на тварин. Мисливство– більш небезпечна справа, і вона вимагала неабиякої сили і спритності. Але м’ясна їжа більш поживна, тому навичок виживання в еректусів було значно більше. Вони навчилися не просто обробляти камені, а й виготовляти з них різні знаряддя: рубила, гостроконечники, шкребки.

      Для полювання стародавні мисливці могли використовувати також загострені гілки дерев – найдавніші списи. Але до нашого часу збереглися тільки вироби з каменю. Тому найдавнішу добу в історії людства вчені називають кам’яним віком. Кам’яний вік також поділяється на періоди. Найперший з них називають палеоліт – від грецьких слів «палео» (стародавній) і «літ» (камінь).

      Праця сприяла розвитку людини. Вона вчилася міркувати і спілкуватися. Її рухи ставали вправнішими і точнішими. Зміни відбувалися повільно, але зрештою люди були вже менш схожими на мавп і більш подібними до нас з вами.

      В пошуках здобичі еректуси поступово розселилися на величезній території – не лише в Африці, а й у Європі та Азії, досягнувши Тихого океану. Саме тому, в залежності від того, де саме знайдено кістки, їх можуть називати по-різному: пітекантропом (з грецької перекладається як «мавпа-людина»), синантропом («китайська людина»), гейдельбержцем тощо.

      Череп еректуса (Фрайбурзький природничий музей).

      3. Підкорення вогню. Найдавніші люди боялися вогню – як його лякаються тварини. Але з часом – можливо, цьому допоміг випадок або ж гору взяла цікавість – люди зрозуміли, що полум’я може не лише боляче пекти, вбивати і знищувати. Якщо триматися від палаючого дерева на безпечній відстані, воно може зігріти, а вночі – розвіяти темряву і відігнати хижих звірів.

      Згодом найкмітливіші збагнули, що вогонь можна зберегти, якщо до нього підкладати хмиз, траву чи сухе гілля. Більш того: запалену гілку або ж тліюче вугілля можна навіть перенести у зручне місце, скажімо, до печери, де людське стадо зупинилося на ночівлю. Щоправда, часто переносити багаття було ризиковано. Це змушувало людей вести більш осілий спосіб життя, облаштовуючи більш-менш постійні житла.

      Кам’яне знаряддя часів палеоліту (Національний археологічний музей у Мадриді).

      У теплій і світлій оселі людина вже не так залежала від зміни дня і ночі. Вогонь допомагав розколоти каміння і загострити списи. Полум’я навчилися застосовувати і під час полювання, заганяючи заляканих вогнем тварин до завчасно створених пасток. Врешті-решт, можливо, знову ж таки випадково, скуштувавши м’яса, що просто впало у багаття, люди навчилися використовувати вогонь для приготування їжі. Тепер вони вели інший спосіб життя, аж ніяк не схожий на життя тварин.

      Поява «людини розумної»

      1. Льодовиковий період. Близько 150 тисяч років тому умови існування людей раптово погіршилися. З кожним роком зима ставала довшою, літо – прохолоднішим. Сніг подекуди не встигав розтанути, земля промерзала, північ Європи й Азії вкрилася справжнім крижаним панциром, що поступово почав просуватися на південь. Розпочався льодовиковий період.

      Змін зазнав і рослинний, і тваринний світ. Краї, наближені до льодовика, перетворилися на холодну пустелю – тундру. Звичні до тепла звірі загинули або відкочували до Африки, поступившись СКАЧАТЬ