Тьма і проліски. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ А світ такий космічний – не знати, куди доля занесе.

      Галя лежала в ліжку під пуховою ковдрою, вчила історію й хрумала яблука. Вичитала в Інтернеті, що яблучна дієта – запорука успіху. Фігура, м’язи, мозок – усьому допомагає. До того ж дешево і сердито. Кілограм яблук з’їдаєш – і вже котлетка не так смачно пахне. Галя подивилася на Олю, оцінила її фіолетового носика і мовила:

      – Не розумію, хоч убий мене: ну маєш ти десять бочок золота. Навіщо йти на війну вмирати, щоб мати їх одинадцять? Га?

      Оля про таке ніколи не думала. Воюють, значить, треба. Але й справді: навіщо йти на смертельний ризик, коли все маєш?

      – Не знаю…

      – Ти ж відмінниця!

      – Я, шановна, читаю всі ці байки, щоб у заліковій книжці мати симпатичну карлючку, ясно? І мене не цікавлять, зовсім – наголошую – мотиви, через які одні дятли вбивають інших! Усікла?

      – Так, авжеж. Але я ось думаю про життя своє… Історик наш казав, що коли хочеш бути успішним, то треба аналізувати вчинки людей, які приносять результати.

      – Ти вважаєш нашого історика успішним?

      – Ні.

      – Ти вирішила на когось напасти?

      – Тобто?

      – Ну, війну почати?

      Галя хихикнула. Покрутила пальцем біля скроні. Мовляв, подруго, з тобою все гаразд? Часом не перевчилася?

      – Мені не смішно, – продовжила Оля. Хоч би якийсь м’язик личка сіпнувся, натякнувши, що дівчина жартує. Ні, серйозна начебто. – Бо воюють зазвичай із сусідами, а я – твій найближчий сусід. Ось кордон. – Показала на розділений червоним фломастером стіл. Аж тепер дівчата зареготали. Згадали, як півроку тому за стіл воювали. Аж поки кордони не узгодили. – Якщо тобі мало половини стола, то відразу попереджаю: я не поступлюся. Ні на міліметр. Зрозуміло?

      – У тебе синій ніс, сусідко! Там чайник недавно кипів. Іди собі чаю з малинкою закалатай, – запропонувала Галя. Замилювала очі. Точно хоче напасти. Перед капостями всі добренькими робляться. – Але…

      – Що?

      – Мені здається, я докумекала, чому ті, хто має мільярд, ідуть на смертельний ризик заради мільярда плюс гривня.

      – Чому?

      – Вони бояться. Їх жене страх.

      – Та невже? – іронізувала Оля. – Скупість їх жене, а не страх! Скупість жене на дурість! О! – сподобався Олі власний висновок.

      – Ні, не скупість. Таки страх. Я все добре обдумала. Провідчувала. Перед страхом збідніти поступається навіть страх померти. Уявляєш?

      – Не уявляю.

      – Бо ти бідна, як церковна миша, як ти можеш уявити!

      – А ти Рокфеллер!

      Оля зіжмакала в колобка кухонного рушника і запустила ним у Галю. Та його зловила і сховала під ковдру, наче улюблену ляльку.

      – Висновок: я не розумію, в чому сенс життя, – сказала Галя. Виглядала розчарованою. Шукала-шукала, а прийшла до того, СКАЧАТЬ