Тьма і проліски. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ собі раз і назавжди – і матимеш спокій.

      – А що є?

      – Сенсики.

      – Смієшся з мене, так?

      – Ні. От дивися, що я думаю. Мій тато, наприклад. Йому десь сенс життя. Мій, мамин, сусідів. І навіть сенс життя Бога його не цікавить. Він має свій сенсик, який полягає в тому, щоб керувати. Йому дай у сто разів більше грошей і скажи: «Сиди сам у кабінеті, працюй», – він не буде. Він радше за копійки гаруватиме, але щоб мати можливість когось повчати, нудити: «І те не так, і це не те», – ну, ти розумієш…

      – Може, він енергетичний вампір?

      – Та який там вампір? Хлоп із села. З тяжким дитинством! У нього всі в родині пили, а він заприсягнувся стати зразковим господарем, щоб довести всім! А хто такі «всі»? «Всі» – то ніхто. Терплять рідні. Я, мама, тепер ще маємо малого. Гордієм названого. На старість безхмарну змайстрованого, щоб було кому горня води подати, коли мене чорти в невістки занесуть… Я собі можу тільки уявити, як батько братика, коли той підросте, дістане своїми сенсиками!

      – Боже милий!

      – Мені теж малого шкода!

      – Та ні, я про себе! – вигукнула Галя і накинулася на печиво, наче не їла тиждень. – Про свій сенсик! Я ж сиджу на яблучній дієті й прес, як дурна, накачую лише задля того, щоб показати жирафові Денису, що він помилявся, коли мене на руду проміняв!

      – І що?

      – Та в тому-то й справа, що нічого! Він з рудою, а я тутки голодую! Олько, твоя теорія сенсиків працює! Ти сама придумала чи десь вичитала?

      – Життя придумало. І відкрило мені очі. Бо коли в тата був сенсик – довбати всіх і всюди, то в мене – втекти! Вирватися з клітки на волю і довести собі (зауваж – собі! – це ключове слово), що радість є.

      – Цікаво. І що ти для цього робиш?

      – Ще не роблю. Нині хотіла почати, але не вийшло.

      – А втім, ти…

      – …пташка. І я на волі. Крила в мене розпрямлені, працюють. Я тільки вирішую, в який бік летіти. Де більше радості можна вхопити…

      – Зрозуміло…

      Ґ

      Кінець Галиній філософії, або мстивий епізод, що звалив провину на собацюру і взяв у заручники грушу

      При Галиному «Зрозуміло» за вікном почулися крики, хрумкіт парканчика, Боксове гарчання. Оля і Галя вигулькнули з хати і побачили притулених до стовбура старої груші двох дівчат, а перед ними грізного, мов Змій Горинич, Бокса. І хоч він, як нормальний собацюра, кольорів не розрізняв, але розумів, що з волоссям у цих пискавок щось не гаразд. Мають якусь проблему, і доволі небезпечну. Бо такими дивними вібраціями від них пре, що так і кортить потягати їх за патли. Але зась. Не можна. Бокс досвідчений боєць, він знає, що коли не стримається, то буде біда, приїдуть гицелі, поставлять йому діагноз «сказ» – і прощавай, душко, зустрінемось на небі! А там не знати, чи є тепла буда, борщ хазяйчин з реберцями, підгорілі шкварки і постійні гостинці від квартиранток, які хоч-не-хоч, а щось смачненьке, готуючи, зіпсують-таки і йому підкинуть. А що для людини з душком, то для псюри самий смак!

      Вийшла пані СКАЧАТЬ