Тьма і проліски. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ а усміхнутися – ні. На те вони й собаки, щоб бути такими унікальними сміхунами. Зате люди либляться вздовж, упоперек, діагоналями, ромбами і кругами, словом, по-всякому, до ладу й не до ладу, зовсім не переймаючись при цьому, чи їм справді радісно. Певно, з часом Бог удосконалить людину і відновить їй хвоста, бо як інакше дізнатися, лицемірить вона чи ні? І дівчатам-щедрувальницям було б легше. Не трусилися б зараз під грушею в подертих джинсах, брудних платтячках, з дурнуватими усмішками, а висіли б собі он на тій гілляці, що до вікна зазирає, за хвостики свої причеплені, й щедрували б господарям на щастя і собі на радість.

      Господиня спочатку хотіла за паркан зламаний завестися, прочухана виписати, як тим, хто йшов щедрувати, так і тій, що мала їх прийняти, та коли побачила пошматований одяг щедрувальниць, то всміхнулася винувато, згадала, що щось там у неї в духовці горить – і зникла. Бо хоч дівчата й проникли у її приватну власність, але пообдирав їх її приватний пес. Тож могли бути проблеми, а дільничний їхній такий гад, що без хабара не вступиться. Якщо на собаці не вийде нагріти, то візьме своє на незареєстрованих квартирантках. Бо ж пані Стефа все-таки бізнесмен!

      Отакі-то палахкотливі, як зірки, вечори українські в ніч на Старий Новий рік! Якесь собі подвір’ячко із шістьма душками, двоє з яких тимчасові, двоє взагалі випадкові, одна постійна і пес! А стільки емоцій! Цілий світ просто! А вражень? Хоч бери та пиши книжку про той вечір, бо немає в Божому замислі нічого випадкового!

      Немає! Принаймні для пані Стефи, бо вона була глибоко віруючою жіночкою. І через шпарину в шторі дивилася, що буде далі.

      Яна і Оксана, оглядаючись, чи Бокс не біжить, упірнули до хати. У коридорі перезирнулись. Галя не стрималась – хихонула, згадала про крутих дівчат «кольорових», які тепер були схожі на двох обскубаних курок. Оля була серйозна, супилась і мовчала.

      – Хотіли зробити тобі сюрприз… – розвела руками Яна.

      – Сюрприз удався. Ще в магазині, – умить зреагувала Оля. А що? Її територія, має право повикаблучуватися. Де ж, як не тут?

      – Коротше, колемось. Наш план провалився, як сантехнік у каналізацію. Точніше, пес, щоб він здох, усе поламав… Збирайся, в нас вечірка, вже все готове…

      – Серйозно? – іронізувала Оля. Пам’ятала, якою дурепою в магазині почувалася. – З мене на сьогодні досить.

      – І так планувалось одразу. Згідно зі сценарієм. Решта все – просвітницька зав’язка.

      – То що, конфлікту ще не було? – запитала Галя.

      – Був. Під грушкою!

      А Галя злопам’ятна-таки. Вміє смоли гарячої в душу роз’ятрену підлити. Пам’ятає, як кольорові дівиці у перші дні навчання вчили її «вітатися». Боксу презент треба зробити. Привітав їх по повній програмі. З Новим роком! Молодець! Штани їм зробив модні, подерті. І плащики із вкрапленнями плям кори грушки!

      – Можеш свою дотепну подружку взяти, якщо хочеш! – Яна кивнула на Галю. – Будемо ми двоє і ви двоє. Хоча передбачалося троє.

      – Дякую! – заплескала в долоньки Галя. По-чудернацькому. Як в цирку клоуни. Якби не почала СКАЧАТЬ