Тьма і проліски. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ну її до біса, ту конспірацію! Через стару з порохнявим мозком вона буде тутечки мерзнути, роль ступи для тополі-яги виконуючи?! Розправила крильця, струснула голівкою, попливла до хвіртки гордо, як чайка козацька після вдалого походу, хоча трофеїв Оля ниньки й не мала. Хіба один – досвід називається. Якщо його розшифрувати, то звучатиме приблизно так: усім на тебе начхати, тож якщо хочеш літати – стань спочатку сильною. Інакше посадять у клітку і будуть з тебе знущатися.

      Господиня витріщилася в темінь вечірню – знайому ходу вздріла. В такі роки й зір, як в орлиці… Хоча господиня більше на відьму з казок схожа. Розпатлана, зла і липка, мов мухоловка. «А може, душі теж на клей ловляться?» – подумала Оля. І щоб від гріха подалі, мовила: «Прости, Господи». Взялася за хвіртку, металеву, затерту до блиску, як ніс якогось відомого туристичного клоуна, якого треба обов’язково потерти, щоб щастя мати і гроші.

      – Що вже натворила? – запитала хазяйка.

      Оля стала, витріщилася на стару, роздратування не приховуючи.

      – Ви до мене? – напружилася, конспіруючи сичання.

      – До тебе, до тебе! Не я ж «Прости, Господи!» казала.

      Та в ропухи старої ще й слух музичний! «Чорта має точно», – зробила висновок дівчина і обернулася на оклик.

      – Ви – Оля? – запитав водій. Поки мовчав, то видавався нормальним, а як заговорив – клоун. Наче в цирку перед глядачами викаблучується.

      – Ні, вона! – кивнула на господиню дівчина і зняла з обличчя таксиста дурну посмішку.

      А ці дві сучки кольорові своє отримають! Оля їхнє хихикання у салоні авто нутром чула. Ну-ну…

      – Я – Оля! – тицьнула себе в груди господиня. – Кажи, що тре…

      Ото справжня подружка! Зразу збагнула принцип конспірації задля ворога ліквідації.

      – Пані Стефо, – попросила Оля якомога лагідніше, – проженіть їх, будь ласка. По повній програмі, як ви вмієте. А ще краще із взяттям у заручники та залученням правоохоронних органів.

      Господиня бахнула громом, наче катапульта важелезним камінням об мур фортеці. Таксист покрутив собі пальцем біля скроні й заскочив у машину. Декілька секунд постояв, вслухаючись у благословення лихослівного вечора, а потім загуркотів, наче каменоломня, і помчав геть. Хазяйка зарядила йому вслід прокльоном, глянула на дівчину. Оля кивнула і показала пані Стефі великого пальця. І подумала, що хазяйка не така вже й зла відьма. Відьма – так. Але не зла. І не чорта лисого, а чортика акуратно підстриженого має. Такого, з яким іще можна домовлятися. А пані Стефа, у свою чергу, подумала, що ця потенційна хвойда – доволі симпатичне гаденя, якщо з ним по один бік хвіртки, тобто барикад, стояти…

      – З мене домашнє вино! – пообіцяла Оля господині, ввічливо відпихаючи її від вузької стежки з поручнями, що вела до прибудованої конурки, бо пані Стефа любила поговорити.

      – Ловлю на слові!

      – Можете не мучитися, я й так знаю, що ви свого не попустите. Біжу, змерзла.

      Пані СКАЧАТЬ