Тьма і проліски. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

      – Т-та є… – мовила. – Трохи…

      – Ясно. Зараз усе вирішимо.

      Забрели в магазин, вервечкою, мов гусята.

      – Бери пляшку горілки і шампанське, – скомандувала Яна. – І три пачки сигарет.

      – А?..

      – На твій вибір.

      Дівчата зникли, неначе розчинилися в парі, що ввірвалася всередину через відчинені двері, аби защедрувати пану господарю, добра побажати і гостинця отримати. Оля стала в чергу. Перед нею якийсь дядько в костюмі взяв вино «Кагор» і цукерки «Львівські дефіляди». Бабуся купила оселедець і половинку бородинського хліба.

      – Чого тобі, дитино? – запитала продавщиця. Жіночка років п’ятдесяти з добрими очима. Втомлена, як нинішній день.

      Оля зачекала, поки з крамнички вичалапає бабуся з оселедцем і напустить до приміщення туману, а тоді мовила:

      – Пляшку горілки, – жіночка уважно слухала. – Доброї, але недорогої. Так… Далі. Пляшку шампанського… оцього… – вибрала сама і тикнула на цінник. – Ну і… три пачки сигарет. Щоб були худенькі, легенькі й не смерділи…

      – Все? – запитала крамарка.

      – Так, – відповіла Оля і вийняла гаманець.

      – Паспорт, – насупилася жінка. Мала брови чорні, густі, аж кучеряві.

      Оля здивувалася:

      – Не зрозуміла…

      – Скільки тобі років?

      – Сімнадцять майже. А що?

      – Продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли вісімнадцяти років, заборонено законом! Що, кралечко, новий дільничний тебе підіслав? Під шумок Нового року? Йди, крихітко, геть!

      За «крихітку» можна було продавщиці парочку новорічних, перцем присипаних, віншувань заліпити. Оля відчула себе приниженою, як у першому класі, коли не стрималась і в колготки напісяла. Вчителька вперто не помічала її піднятої ручки, а коли вже було пізно, то ще й нагримала на малу, мовляв, чом не сказала, що в туалет хочеш, така доросла, і в колготки дзюрити, ая-яй! Дітваки-однокласники наче подуріли, реготали з Олі й тицяли в неї пальцями. Забули оленята, як телятками були… Оля тиждень до школи не ходила – хотіла схитрувати, що їй зле, але захворіла насправді. Певно, з розпачу. Не кашляла, не шмаркала, горло не боліло, а температура сорок висіла на ній, як бурулька, і не сходила. Коли нарешті мама збагнула, що дитина гарячкує з відчаю, і пояснила, що життя штука непередбачувана, що навіть директор школи, коли його в кабінеті закрити, у штани напустить, Оля стала помалу оклигувати. А потім, скільки в школі вчилася, коли бачила директора, то їй здавалося, що він до туалету хоче. Що ось-ось не стримається і зі штанини калюжа виросте. На випускному, коли директор трохи «мінералки» випив, запитав Олю, чому вона постійно з нього підсміюється. На що дівчина збрехала, що не підсміюється, Боже збав, а радіє, що в них такий гарний керівник. Директор школи, за всіма правилами жанру, не забув наголосити Олиним батькам, що ладну дитину виростили. Спільними зі школою зусиллями. Мама закивала, СКАЧАТЬ