Тьма і проліски. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не дивись на мене, як Ленін на буржуазію! Я постараюся, щоб керівництво такого поважного освітнього закладу перешкодило звалитися цвіту нації у прірву розпусти! – пані Стефа була любителькою слухати наживо і в запису засідання Верховної Ради будь-яких демократичних скликань, тож легко могла укласти словник українських патріотичних гасел, якби хто їй таку ідею підкинув.

      Оля розклала на столі перед ясні очі пані Стефи гроші.

      – Нині чотирнадцяте. А тут за цілий січень.

      Жінкою смикнуло, але в бік заспокоєння. Грошики вона полюбляла завжди, і коли їх можна було мати більше, вона їх, як правило, мала. Пані Стефа підійшла до телефону, потикала на протерті кнопки. Слухавку на тому кінці хвилі взяли одразу.

      – Любцю, ти казала маєш дівочку для мене на квартиру. Вона ще не передумала? Ні? Добре. А коли? Ясно. – Пані Стефа поклала слухавку.

      – Аж із першого числа буде зайняте твоє ліжко, – мовила розчаровано до дівчини.

      Оля погладила гроші, що лежали на столі.

      – Це за те, щоб ви не надумали в коледж іти… – залізла в сумочку і почала шарудіти там новенькими, наче бальзам на душу, купюрами.

      – А це за те, – розкладала купюри, мовби на долю ворожила, – аби ви забули номер телефону моєї мами.

      Пані Стефа миттю, ніби крихти, змела гроші зі столу на свою загребущу долоню, а звідтам вони перекочували в засмальцьовану кишеню «щасливого» халата, якого вона одягала з давніх-давен у тих радісних випадках, коли ходила збирати з квартиранток платню. «Щасливий» халат, щиро кажучи, не лишень виглядав, наче шматка з автосервісу, він іще й тхнув їдкими помиями, ніби оцтом скропленими. Але халат був «щасливим» – і в цьому вся його сила, він був амулетом, приносив у дім спокій і достаток. Силою амулету пані Стефа не нехтувала. Раз колись узяла гроші не в ньому, бо до сина дівчина прийшла і він не дозволив (соромився, бач, а грошей брати не соромився), то наступного дня дільничний прийшов права качати, мовляв, уникаємо оподаткування, пенсіонерів обкрадаємо, отак…

      – Звідки в тебе гроші? – присікалась пані Стефа, ніби зловила Олю на якомусь геть негідному вчинку.

      – А хто такий Ленін? – парирувала дівчина.

      Жінка сплеснула долонями по полах свого халата, вигукнула: «Темнота чорна!» – і почала гнівну розповідь про вождя світового пролетаріату, яку закінчила висновком, що «якби не Ленін, то Україна вже давно була би Канадою, а той упир усе зіпсував».

      Оля ґречно подякувала пані Стефі за урок історії, хоча про Володимира Ілліча Леніна знала багатенько, їхній історик теж до його політичних і моральних діянь був небайдужий, і студенти цим користалися, якщо треба було відвернути його увагу від самостійної роботи, яку він давав завжди невчасно і завдання якої були завжди неймовірно заплутаними: то підкидали ніби ненароком історику тему жовтневого перевороту і комуністичної партії, після чого часу на самостійну не вистачало, бо буряковий від збудження історик, наче той Ленін на броньовику, емоційно виступав СКАЧАТЬ