Тьма і проліски. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ в дитинстві прив’язали до кілочка. Слоненя смикнулося, не змогло вирватися, і повірило, що свобода – на відстані шнурка. І найстрашніше те, що вже будучи дорослим слоном, вірило в дитячий досвід, не робило більше спроб розірвати кайдани, які тепер для слона були волосинкою. «Віра всесильна!» – подумав утішений місяць. Усе-таки є позитив у тому, що хмара його накрила – відпочине без мук совісті, що недогледів дівочих секретів, які, мов павутиння, плетуться вже десятиліттями. Цікавих екземплярів надибав. Коли надумає колись написати книжку спогадів, то і їх згадає. Бо вони хоч і не святі, але принаймні й не роботи. Шукають сенсів – а це вже дуже багато. Бо не святість у пошані на небі, а пошук! Місяцю б на землю, в дівоче тіло симпатичне, ото би рейваху наробив! Відірвався б на тисячу… Прости, Господи, це жарт. Так, стоп. Про що ж місяць думав після того, як його хмара затулила? Ага, про віру. Таки-так, віра – сила. Одна вірить у «нині», інша – у те, що «свобода – коли не чуєш бурчання тата». А насправді… Коротше, все ілюзія! Місяць розмахнувся і запустив Каїновими вилами у хмару. Ковтнув заспокійливого, бо теж живий, не машина, а емоції така штука, що коли вчасно їх не приборкати, то спалять тебе. І не має значення, які емоції, добрі чи погані. Понад міру шкідливі всі. Ох, вічність, вічність! У вічності є один недолік – вічність! Завжди кортить щось та й відкласти на завтра… Але то нічого. Он люди смертні, а теж на завтра все відкладають. Усе-таки має рацію оця перша дівчина з Кодексу вільних дівчат: «нині» – серйозна штука. Місяць відкрив у комп’ютері план роботи і в графі «Примітка» написав: «1. Простежити “за вільними дівчатами”. 2. Не проґавити “одкровень” колишніх “вільних дівчат”».

      А тим часом Оля не могла відірватися від брошурки. Вона її безладно гортала, гладила, мацала, нюхала. Руки в дівчини трусилися. Бо з тієї книжечки вигулькували емоції авторок записів, заворожували мріями і юнацькими пошуками життєвих сенсів. Оля розгорнула Кодекс навмання.

      33. Вночі молися до Місяця, вдень – до Сонця. Будь мінливою – зекономиш нерви. Але знай, куди хочеш прийти. Інакше комуністична партія тебе скерує до «світлого майбутнього», адже вона – «рульовий».

      Аліна, весна, вечір, сонце підпалює, мов зім’яту газету, краєчок міста, тепло, романтика, я хочу помиритися з Романом.

      Заінтриговані були всі троє з кольорової зграї. Оля дивувалася Кодексу, а Яна і Оксана – реакції Олі на брошурку.

      – Ну як? – не витримала Оксана.

      – Сила!

      Яна не могла, щоб не повчити.

      – Сила не в правилах. Сила – в дотриманні правил. Зрештою…

      – Я візьму собі цього блокнотика додому. Почитаю на самоті. Без коментарів. І свою мудрість додам, – мовила Оля.

      Кольорові дівчата перезирнулися.

      – Не можна, – одночасно мовили.

      – Чому?

      – Бо нас свого часу попередили, що не можна виносити Кодекс із цієї кімнатки, тепер ми тобі кажемо. І дасть Бог, так само через декілька років, коли знайдеш послідовників Товариства вільних дівчат, скажеш їм СКАЧАТЬ