Прокляте небо. Наталія Довгопол

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ шапці й оксамитовій делії, Ілля хотів вирвати свою руку з материної та щодуху побігти в обійми. Але мама стримала його порух, а за мить і сам Ілля більше не міг ступити ні кроку: у відритому ридвані сиділа красива татарка, тримаючи на руках запеленане немовля.

      – Знайомся, Еліаше, це твій брат. Звати його Амір Антоній Вітовський.

      Той найперший спогад дитинства, такий далекий, але такий болючий, повертався до Іллі щоразу, коли мама брала його за руку й дивилася своїми сумними, глибокими очима. Як же матір пробачила батьку коханку? Як смів він привезти із собою татарську бранку та поселити її в сусідньому селі наложницею, удаючи, що ніхто про це не здогадується?

      Батько примушував зустрічатися з Аміром, брататися, нібито вони й справді були рідними, тренуватися разом у бою на шаблях та в стрільбі. А тепер тато вирішив узяти до себе цього позашлюбного сина… Сама лиш думка про це примушувала Іллю скреготіти зубами й щосили зчеплювати кулаки.

      А тепер ще й доводилося йти на уроки разом із цим виродком, їсти з ним за одним столом і спати в сусідніх покоях. От би прибити його ненароком…

      Ілля першим вийшов з палацу й попрямував до альтанки. Він відчував на собі застережливий погляд учителя й намагався жодним чином не виказати свого роздратування. Він же уроджений шляхтич, не абихто, татарське поріддя…

      – Аміре, а розкажи нам, які науки знаєш… – запитав пан Орест, коли діти підходили до їхньої оточеної липами галявини.

      Ілля вже не міг стримався.

      – Та він же дикун! – презирливо надуваючи товсті губи й задираючи вгору ніс, вигукнув він. – Дикуни не те що читати – вони й розмовляти гаразд не навчилися!

      Амір змовчав, лише його розкосі очі звузилися ще більше. Він нагнувся було, щоб поправити сап’янець, але натомість, набравши повну пригоршню піску й стрімко крутнувшись, сипнув тим дріб’язком Іллі просто в обличчя.

      – А-а-а, бісове байстрюча!

      Але Амір уже скористався його сум’яттям і за лічені секунди повалив свого старшого та дужчого брата на землю. Лівою рукою він придавив горло, а правицю, стиснуту в кулакові, заніс високо, готуючи до удару.

      – Припиніть! – гримнув учитель, і Амір послабив хватку.

      Цього вистачило, щоб Ілля встиг випручатися й звестися на ноги, із силою відкидаючи брата просто на кущ шипшини.

      – Досить!

      Учитель став між ними, широко розводячи руки, позираючи на задирак з висоти свого зросту, готовий щомиті взяти одного з них за комір, мов шкодливе кошеня.

      – Може, ви забули, але ви в мене на уроці. Як закінчаться заняття, то можете хоч повбивати один одного, але зараз поводьтеся так, як і належить синам поважного шляхтича.

      Хлопці сіли на різних кінцях альтанки, час від часу хижо перезираючись.

      – Коли знову захочеш здійняти на мене руку, то пам’ятай, що я перший син, а ти байстрюк, – шепнув Ілля, коли їх відпустили СКАЧАТЬ