Полтава. Розповідь про загибель однієї армії. Петер Енґлунд
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Полтава. Розповідь про загибель однієї армії - Петер Енґлунд страница 17

СКАЧАТЬ ворога з-поза фортеці, і від його наскоків з фортеці. Для цього треба було вночі викопати на відстані 600 метрів те, що фаховою мовою звалося першою паралеллю, на якій, серед іншого, мала стояти важка артилерія. Потім треба було посуватися все ближче. На відстані десь 300 метрів належало спорудити другу паралель, також із гарматами, і, врешті, третю паралель закласти майже біля фортечного валу. Між цими паралелями копали апроші – траншеї, що йшли зигзагом. Якщо й тоді фортеця не здавалася, можна було викопати сапи – підземні переходи, кожен з яких вів до того місця у стіні, де артилерія мала пробити великий отвір. (Ті, що облягали, могли також підкопатися під ворожий вал, закласти туди потужну вибухівку або міни й висадити все в повітря, щоб у такий спосіб пробити отвір.)

      Шведи багато в чому дотримувалися тієї формули, хоч і в меншому обсязі. Викопано три паралелі з апрошами та всім іншим, поставлено батареї, навіть були спроби закласти під частокіл міни. Спершу король твердо заборонив штурмувати фортецю, але, щоб посилити тиск на обложених, 12 травня вчинено напад. Тоді була пробита прогалина в укріпленні й захоплений шмат частоколу, де згодом поставлено невелику батарею. Шведи постійно, хоч і не дуже завзято натискали на це мале місто; вони не витрачали ядер на нищівний обстріл, проте й далі підкопувалися під вали та закладали нові міни. Залога влаштовувала невеликі вилазки, а росіяни робили з другого берега надаремні спроби допомогти обложеним. Усе відбувалося так, як і належало під час облоги.

      Пам'ятник коменданту фортеці Полтава

      З плином часу становище всередині фортеці погіршувалося. Тієї неділі закінчилися харчі та боєприпаси, і через брак куль росіяни використовували шматки заліза й камінці. (Принаймні не менше значення мало й те, що в Келєна не було чим платити солдатам. Ця нестача була дуже небезпечна, бо солдати, не отримуючи платні, не мали й бажання боротися на повну силу.) Оскільки бракувало також олива та іншого матеріалу на ручні гранати, росіяни кидали з валів на шведські позиції каміння, дерев'яні оцупки, трухляве коріння і здохлих котів. Шведи у відповідь і собі шпурляли в них камінцями, так близько один від одного стояли супротивники. Одного разу росіяни влучили здохлим котом у плече самому королеві. На цю нечувану образу шведи закидали росіян градом ручних гранат, і ті кілька днів не зважувалися виявляти такого зухвальства. Проте більшість їхніх дій не були такі невинні. Росіяни нишком підкрадалися і стріляли в солдатів та обслугу в траншеях. Не минало й дня, щоб не згасло чиєсь життя. На одному посту протягом дня загинуло п'ять шведських солдатів. Усі впали від влучних пострілів, що розчерепили їм голови. Праця в апрошах була дуже небезпечна й надто одноманітна. Траншеї під час дощу наповнювались водою, і солдатам доводилося бродити у рідкій грязюці, що сягала їм вище колін, до того ж у їхні намети теж затікала вода, і всі речі були мокрі. Єдина вигода від злив була та, що вони звичайно змивали геть великі смердючі кінські трупи, які лежали по всьому полю СКАЧАТЬ