Полтава. Розповідь про загибель однієї армії. Петер Енґлунд

Чтение книги онлайн.

      З плином часу становище всередині фортеці погіршувалося. Тієї неділі закінчилися харчі та боєприпаси, і через брак куль росіяни використовували шматки заліза й камінці. (Принаймні не менше значення мало й те, що в Келєна не було чим платити солдатам. Ця нестача була дуже небезпечна, бо солдати, не отримуючи платні, не мали й бажання боротися на повну силу.) Оскільки бракувало також олива та іншого матеріалу на ручні гранати, росіяни кидали з валів на шведські позиції каміння, дерев'яні оцупки, трухляве коріння і здохлих котів. Шведи у відповідь і собі шпурляли в них камінцями, так близько один від одного стояли супротивники. Одного разу росіяни влучили здохлим котом у плече самому королеві. На цю нечувану образу шведи закидали росіян градом ручних гранат, і ті кілька днів не зважувалися виявляти такого зухвальства. Проте більшість їхніх дій не були такі невинні. Росіяни нишком підкрадалися і стріляли в солдатів та обслугу в траншеях. Не минало й дня, щоб не згасло чиєсь життя. На одному посту протягом дня загинуло п'ять шведських солдатів. Усі впали від влучних пострілів, що розчерепили їм голови. Праця в апрошах була дуже небезпечна й надто одноманітна. Траншеї під час дощу наповнювались водою, і солдатам доводилося бродити у рідкій грязюці, що сягала їм вище колін, до того ж у їхні намети теж затікала вода, і всі речі були мокрі. Єдина вигода від злив була та, що вони звичайно змивали геть великі смердючі кінські трупи, які лежали по всьому полю СКАЧАТЬ