Полтава. Розповідь про загибель однієї армії. Петер Енґлунд
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Полтава. Розповідь про загибель однієї армії - Петер Енґлунд страница 21

Название: Полтава. Розповідь про загибель однієї армії

Автор: Петер Енґлунд

Издательство: OMIKO

Жанр: История

Серия:

isbn:

isbn:

СКАЧАТЬ бойовий порядок, – наступали б на задню лінію редутів. (Те, що фланговий артилерійський вогонь, спрямований на загін, вишикуваний у лаву, завдавав величезних втрат, стане зрозумілим, коли зважити, що гарматне ядро, вистрілене проти лави, могло знищити лише чотирьох чоловік. Коли ж воно влучало збоку саме в лаву, то чисто теоретично могло скосити десь із 150 чоловік. Отже, фланговий артилерійський вогонь по зімкнутій лаві міг призвести в ній до страхітливого ефекту падіння один на одного кеглів, чого не могло б статися, коли б у неї стріляли спереду.) Якби шведи пробилися через систему редутів і пішли далі просто вперед, їх, крім того, накрив би згубний фланговий вогонь із гармат, якими були нашпиговані вали. Коли б шведи замість цього обрали пряму атаку на табір із західного боку, їх обстріляли б із бокових укріплень. До того ж, завдяки системі редутів росіяни добре бачили всю місцевість перед полем бою, що забезпечувало їм цілковитий захист від якоїсь несподіваної атаки, які так полюбляв Карл ХІІ. У кожному разі російське командування, видно, вважало, що атака через цю систему призведе шведів до великих втрат, а це ще збільшить шанси росіян на перемогу.

      Олександр Меншиков

      Тієї неділі вісім із десяти редутів були добудовані, укомплектовані й готові до бою. На двох, найдалі висунутих уперед у поздовжній лінії, ще працювали. Редути трохи відрізнялися один від одного за формою та величиною, більшість із них були квадратові (навіть кілька трикутних), і довжина кожного боку сягала близько 50 метрів. Це були споруди з високих валів, із брустверами для залоги, оточені з усіх боків ровами. Відстань від дна рову до верхівки бруствера мала близько п’яти метрів. Залога кожного редуту сягала чотириста-п’ятсот чоловік, і можливість оборонятися в них була велика. Кожен редут, крім піхоти, захищала ще й артилерія; як правило, в кожному готовому редуті було по дві 3-фунтові гармати. Стояли там і кілька важких гармат. Росіяни могли б послати однаковий шквал вогню і з мушкетів, і з гармат, і з кожного боку редуту.

      Ті, що стріляли, і ті, що ладували їм зброю, стояли б за надійним захистком брустверів та валів, які важко було б штурмувати. Крім того, щоб перепинити можливий штурм, укріплення були оточені рогатками.

      Редути стояли так, що їхні залоги могли бачити одна одну; у проміжках між ними, 150-170 метрів завширшки, кілька таких укріплень спільно могли розпочати нищівний перехресний вогонь. Що далі шведи намагалися б посуватися в глиб редутів, то густіший і влучніший ставав би перехресний вогонь, спрямований на них. Редути захищала велика військова сила: Білгородський, Нечаєвський і Неклюдовський піхотні полки, загалом близько 4 000 чоловік, що їх підтримували від чотирнадцяти до шістнадцяти 3-фунтових і кілька важких гармат. До цього треба додати ще головну частину російської кінноти, 17 драгунських полків: разом 10 000 шабель під командою генерала Меншикова. Вони чекали не на видноті відразу за задньою лінією редутів і також мали на підмогу тринадцять 2-фунтових гармат. Таким міцним СКАЧАТЬ