Шалена. Клої Еспозіто

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ питає вона. – Не занадто слабкий?

      – Ні, все добре, – кажу я.

      – Не заміцний?

      – Ні.

      Вона ставить чайник на стіл. Ось воно. Вона отримує все, що захоче.

      – Цукор потрібен? Є білий та коричневий. Не хвилюйся, він виробляється компанією – членом руху Справедливої торгівлі.

      Я виглядаю схвильовано?

      – Ні, дякую, – кажу я.

      – Чи принести тобі підсолоджувач? На кухні є стевія.

      Що таке, в біса, «стевія»?

      Звучить як «стерво».

      – Ні, дякую, – кажу я.

      – Мені не важко.

      – Мені нічого не потрібно.

      Шукаю очима молоко.

      – Можна мені молока?

      – О, улун не п’ють із молоком.

      – О.

      Ну звісно ж. От я тупа.

      – Тож, – починаю я, – про що ти хотіла мене попросити?

      Та раптом мене дещо відволікає. Вбік-волікає, радше. Бет знімає накриття з підставки для тістечок, підіймає срібного баранчика, під яким ховалися чарівні солодощі. На підставці стоїть торт із пастельно-жовтим кремом і завитком із кедрових горішків. Горішки здаються підсмаженими, золотавими, смачнющими… Крем на вигляд повітряний і легкий.

      Бет бачить, що я обливаюся слиною.

      – «Torta della nonna», – каже вона. – Мій улюблений. Ти в нього закохаєшся.

      Вона відрізає щедрий шматок торта й передає його мені на витонченій тарілочці зі складеною серветкою й малесенькою срібною виделкою: пахне цукром і лимоном. Тарілочка розписана квітами й трояндовими бутонами. Виделочка, здається, старовинна.

      – А ти що, не будеш? – питаю я, не здатна повірити, що їстиму його сама.

      – О ні, – каже вона. – В мене дієта – безглютенова, безмолочна, безвуглеводна.

      – Ммм, – кажу я.

      Бет усміхається.

      – Я ж казала.

      Вона спостерігає за тим, як я жую.

      Я відламую виделкою шматочок, а потім ще один і ще один. О Боже. Їла б його весь час. Цікаво, чи можна отримати оргазм смакових рецепторів? Здається, я щойно його пережила.

      – А можна мені ще шматочок? – питаю я, витираючи рота тильним боком долоні й облизуючи губи. Це було смачно, дуже смачно.

      Вираз обличчя Бет змінюється. Щоки обвисають. Нижня губа починає закопилюватись…

      З повним ротом торта я припиняю жувати. О ні, що я вже зробила?

      – Алві, ти кришиш на килим.

      Розділ сьомий

      – Алві! Алві! З тобою все гаразд?

      Я, мабуть, задрімала чи завтикала. Ми сидимо в дитячій кімнаті – суцільні вітрильники й паротяги – посеред іграшок і всяких дитячих витребеньок: сповивального столика, ліжечка, полички для взуття з парою блакитних черевичків, блискучих і нових. Рядком виставлено цупкі книжечки. «Перша абетка малюка». СКАЧАТЬ